Білорусь опинилась на межі дефолту державності
Без російських грошей країна немічна
Російські ЗМІ пишуть, що Олександр Лукашенко нібито здався і погодився створювати спільно з Росією єдиний білорусько-російський парламент і Кабмін в рамках Союзної держави. Справи в економіці Білорусі погані. Потрібні гроші. А Росія згодна дати їх тільки в обмін на тісну інтеграцію (читайте — відмову від суверенітету).
Чи справді Лукашенко погодився лягти під Росію, чи просто вкотре валяє дурня, щоб вибити гроші — поки не ясно. Російським ЗМІ я би не поспішав вірити. Єдине, що в цій історії точно відомо — Білорусі знову потрібні російські гроші, і Лукашенко готовий йти на найрізноманітніші хитрощі, щоб їх отримати. У тому числі обіцяти Москві здачу суверенітету.
Я багато разів зустрічав фанатів Лукашенка в Україні. Причому люблять його не тільки проросійські громадяни, а й багато патріотів-націоналістів. Широко поширена думка, що Лукашенко — талановитий управлінець, якому вдалося побудувати процвітаючу, успішну і стабільну держава. І ось все потроху підходить до того, що модель Лукашенка нежиттєздатна. Тобто, досить довго виходило жити в борг, вибиваючи все нові і нові дотації для своєї економіки, але за ті майже два десятиліття, які Росія дотувала економіку Білорусі, Лукашенку не вдалося створити по-справжньому міцну, незалежну країну. Начебто і часу було багато (майже 20 років!), і гроші Москва щедро відстібала, але нічого не допомогло.
У 2001−2010 роках нафтогазові субсидії від РФ становили в середньому в рік 13,3% ВВП Білорусі. Здавалося б, з такою форою можна було вже наздогнати і перегнати Польщу. Але ось закінчується 2018 рік, і виявляється, що без російських вливань Білорусь як і раніше немічна. Взагалі може припинити своє незалежне існування.
Усі щедрі російські дотації пішли, як в пісок. Бадьорий Батька, який пашить здоров'ям, виявився насправді млявим старим, з вени якого стирчить крапельниця з російською нафтою. Висмикни її — і все, кінець. Закінчиться казка про успішну Білорусь, де «чиновники не крадуть, заводи працюють і взагалі майже соціалізм». Поки пророкували дефолт Україні по кредитах МВФ, Білорусь опинилася на межі набагато масштабнішого і трагічнішого дефолту — дефолту державності.
Тут слід нагадати, що і Євромайдан в 2013 році теж почався через гроші. А точніше — через кредит в $ 15 млрд, який Путін пообіцяв Януковичу (встиг дати $ 3 млрд) в обмін на відмову від асоціації з ЄС. І ті, хто сьогодні зітхають за славними часами «стабільності» Януковича, повинні розуміти, що вся ця «стабільність» теж була насправді життям у кредит.
Сьогодні вже мало хто пам'ятає, як Азаров у грудні 2013 року розповідав, що без російських грошей Україну чекає банкрутство і соціальний колапс. Тим самим він фактично визнав, що за 4 роки роботи прем'єром довів країну до фінансового краху.
За якогось непорозуміння багато хто досі вважає Азарова професіоналом і господарником, забуваючи про те, що саме його управлінські якості зрештою спровокували революцію. Коли гроші у «господарників» закінчилися, Янукович спробував стати українським Лукашенком — та не вийшло. Суспільство виявилося проти.
Що вийде в підсумку у самого Лукашенка — поки не ясно. Але очевидно, що його країна як і раніше критично залежна від російських грошей. А це значить, що період 2000−2018, коли Росія заливала країну нафтогазовими субсидіями, можна вважати втраченим часом.
