Передплатити Підтримати

Путін збільшуватиме пайку ура-патріотичного героїну для росіян

Суспільно-політичні підсумки 2018 року

Минув рік, і вже можна підбити його перші результати:

Першим, причому позитивним, результатом є те, що 2018 рік, попри всю напругу та людські втрати на фронті, пройшов у відносному спокої, хоча режим Путіна зробив все, щоб це була ні війна, ні мир. Це дало змогу суспільству пройти ще частину дистанції до розвинутого демократичного суспільства.

Другим, позитивним моментом є те, що стратегія повільного удушення Росії з допомогою санкцій почала давати результати — ні ЄС, ні США цього року не послабили тиск. Хоч це і відбувається не без штрейкбрехерства з боку окремих осіб з вищого політичного істеблішменту наших союзників (як от зняття санкцій з компаній Олега Дерипаски En+, «Русал» и «Євросибенерго» Дональдом Трампом).

Третім, позитивним результатом є те, що світове співтовариство нарешті усвідомило в повному об'ємі величину агресії Путіна у всьому світі і від стратегії санкцій, які були характерні для 2014−2017 років, почало перехід до вибудовування стратегії військової та безпекової оборони щодо глобального наступу режиму Путіна. Особливо показовими в даному питанні є дії Об'єднаного Королівства.

Четвертим, теж позитивним результатом є те, що рейтинг Путіна впевнено взяв курс на зниження (55% росіян вважають винним у тому, що їхній рівень життя знижується, саме Путіна) — угар «кримнашизму» проходить. Однак, разом з тим, це дуже небезпечний для України час — тепер Путін йтиме на підвищення ставок — наркоману, яким став російський народ, потрібно буде збільшувати пайку ура-патріотичного героїну. Тому Україні слід очікувати ескалації конфлікту.

П'ятим, на жаль, негативним результатом року стало те, що Путін, будучи викритим у всіх своїх гібридних підступах, почав перехід від гібридної війни, до відкритого збройного конфлікту з Україною та акселерації своїх спецоперацій у цілому світі. І акція із захопленням чергових українських військових кораблів у Керченській протоці є свідоцтвом цього. Складається враження, що тепер він тільки чекає на привід до того, щоб розпочати широку військову операцію. А якщо не знайде його, то сам і організує — тому потрібно бути уважними.

Шостим, теж негативним результатом року стало те, що Україна фактично втратила контроль на Азовському морі — це ще одна втрачена територія. Побудова мосту від Кубані до Криму і була початком захоплення Азова. Тому Україні слід переорієнтовувати вантажопотоки з приазовського регіону через материкову Україну до Одеси та Миколаєва (терміново будувати рокадні автобани вздовж морського узбережжя та автобани вглиб материка) і не тішити себе ілюзіями відновлення дії міжнародного морського законодавства — цього не буде. А у випадку ескалації війни цей прохід однозначно буде для нас закритим.

Сьомим, негативним результатом є те, що наступною метою агресії Путіна в Україні окреслився регіон півдня Херсонської області, Північно-Кримського каналу з виходом до Дніпра.

Восьмим, негативним результатом є те, що режим Путіна взяв курс на остаточне опанування Білорусі, яке в перспективі завершить процес геополітичного оточення України з трьох сторін.

Дев'ятим, вже позитивним результатом є те, що Україна нарешті визначилася щодо природи конфлікту з Російською Федерацією і визначила її як агресію на законодавчому рівні.

Десятим, теж позитивним результатом стала перемога України у духовній сфері, яка завершилася створенням Православної церкви в Україні.

Джерело