Про «цифрову прірву» між батьками й дітьми

Чим нещаснішою почувається дитина в родині, тим ширше коло її віртуальних друзів

Найбільша батьківська помилка — віра в недостовірну гіпотезу, що цифровий світ діти використовують лише з метою розваг. Тому з позиції дорослих очевидно: проведення дозвілля власних чад за комп’ютером необхідно безцеремонно обмежувати. Навіть старовинна батьківська приказка гласить: «Вишкребки в Інтернеті займаються виключно усілякими глупствами». Та чи насправді це так?

Як cвідчить статистика, на ділі «предки» дуже далекі від того, чим насправді займаються їхні діти на просторах віртуальної реальності. Їм зо­всім невідомо, чи «кровинки» витрачають час в Інтернеті на завчасний пошук фільмів для до­рослих, чи вивчають іноземну мову. А ще, на жаль, батьки зовсім не розуміють справжньої причини «зависання» власних дітей за моніто­ром. І їхні, інколи маніпулятивні, способи віді­рвати дитину від ґаджета є радше шкодою, а не допомогою. Адже батьки люблять захищати своїх чад від небезпек табуюванням, а заборо­нений плід, як відомо, солодкий.

Причина цілодобового сидіння дитини у вір­туальному світі банальна. Це брак спілкування у родині. Існує навіть прогресія: чим більш не­щасною почувається дитина в сім’ї — тим шир­ше коло її віртуальних друзів. Сумно, та, за да­ними дослідження латвійського оператора мобільного зв’язку Amigo, аж одинадцять від­сотків батьків не мають найменшого уявлення про те, що їхні діти підтримують інтернет-друж­бу з людьми, яких вони в житті ніколи не зустрі­чали. Проте «предкам» добре відомі наслідки ін­тернет-шахрайств, шкоди мережевого тролінгу (форма соціальної провокації в Інтернеті).

Найменше розуміють проблему незнайом­ців серед віртуальних друзів молоді батьки. На диво, у віковій групі учнів молодших класів вже є 23% дітей, де серед «френдів» у соцмережах можна знайти таких друзів. До речі, загалом се­ред дітей віртуальну дружбу підтримує третина учнів середньої школи.

Дослідження свідчить: вісімнадцять відсо­тків дітей, які вважають себе нещасними, як мі­німум один раз були запрошені і пішли на таку зустріч. Найстрашніше, що у половині випад­ків «діти» ходили на гульки, не питаючи дозволу. Найбільшою проблемою сучасного виховання є зовсім не ґаджети, Інтернет чи віртуальні дру­зі. А те, що зазвичай сім’я не може (чи не хоче) пропонувати більш цікавої альтернативи спіль­ного проведення часу, аніж сидіння за моніто­ром. У батьків вічно бракує часу на цікаве сімей­не дозвілля.

Потрібно пам’ятати: час, проведений разом, важливий для формування дитячого відчуття щастя. Завдяки спільному дозвіллю діти краще розуміють одне одного. А взагалі, добре спілку­вання — панацея проти конфліктів.

Чим менше часу батьки проводять зі сво­їми дітьми — тим глибша цифрова прірва між ними. Діти запам’ятовують на все життя не те, що ви зробили для них, а те, що зробили разом із ними.

P. S. Спілкуйтесь зі своїми дітьми!