Мова жестів

Я — мущина воспитанний. Я не можу відповісти їй такими ж словами

Нова радість стала, яка не бувала! Не минуло й місяця, а вулиці стародавнього сивого Львова, уже прикрасила нова парсуна нашої Юлічки. Перед тим вона явилася нам з «новим курсом», а тепер ось з «новою конституцією». Виглядає, що у нашої очаровашки новинок у загашнику не менше, ніж здоров’я у незабутніх Чумакових банках з водою, заговореною через телевізор.

Стою перед нею, благоговійно споглядаю. Уся вона така біла, серйозна, напис біля неї такий багатообіцяючий -«Нова конституція». Настрій молитовний — радуйся, обрадованная Юліє!

І раптом, як серпом по одному місцю!

Придивляюся, а Юлічка стоїть переді мною не просто так, а схрестивши руки під груденятами!

Тим, хто не знає мови жестів, поясню. Якщо співрозмовниця у той час, коли ви признаєтеся їй у коханні і готовності і йти за нею до гробової дошки, раптом мимовільним підсвідомим рухом схрещує руки на грудях — це поганий для вас знак. Цим жестом вона каже вам: я вища за тебе, ти мені не цікавий, ти для мене нііщо, кароче, в гробу я тебе бачила.

Отаке, трясця! З ротика — солодка музика: «новий курс», «нова конституція», «усім дам»!

А схрещені на грудях руки — «на фіг ви мені потрібні і, взагалі, пішли ви в дупу!»

Я — мущина воспитанний. Я не можу відповісти їй такими ж словами.

Тому просто мовчки схрещую на грудях руки.

Навзаєм, Юлічко!