Загадка людинознавства
Невже спеціалізовані, суворо законспіровані колгоспи і досі діють десь у глибокому підпіллі?
Колись давно ще зовсім молодим, хоч уже й тоді вусатим хлопцем, я працював у міськрайонній газеті. Колеги-газетярі з сусіднього району одного разу розмістили у себе на першій сторінці сенсаційний допис під таким заголовком:
«Трудівники колгоспу ім. Леніна на честь ХХ з’їзду КПРС зобов’язалися зібрати по 300 центнерів ДУР’ЯКІВ з гектара!»
Враховуючи, що колгосп ім. Леніна мав кілька тисяч гектарів, загальна кількість вирощених за один тільки рік ДУР’ЯКІВ обіцяла бути фантастичною, особливо якщо б ініціативу підхопили інші колгоспи імені муміфікованого і одночасно вічно живого вождя. Та, на жаль, редактора газети на другий день зняли з посади, і ми так і не довідалися, чим закінчився цей сміливий експеримент.
Давно вже нема колгоспів, а загальна кількість ДУР’ЯКІВ за моїми спостереженнями не стала меншою. Навпаки, складається враження, що вона (кількість) з роками зростає, кажучи науково, експоненціально, досягаючи критичного рівня в періоди президентської і парламентської передвиборних кампаній.
Невже ці спеціалізовані, суворо законспіровані колгоспи і досі діють десь у глибокому підпіллі?
