Передплатити Підтримати

Бандерівці люблять Куроня

Ті, хто спав до полудня, коли Яцек сидів у комуністичній тюрмі, вдають, що його не було. На щастя, пам’ятають про нього у Львові

Є на світі люди праві і справедливі. А за оказії — великодушні і обдаровані пам’яттю, але це, мабуть, така рідкість, як білий носорог. Яцек Куронь, після рішення міської ради Львова, за кілька днів матиме у місті, де народився, площу свого імені. Можна? Можна. Більше нічого не треба казати…

Однак, треба більше. Рішення львівських райців будить і сором, і заздрість. Сором, — бо з точки зору нинішньої історичної політики Речі Посполитої таких постатей як Яцек просто не було. З’ясувалося, що можна мати за ніщо заслуги Куроня для незалежності. Можна приректи на забуття роки, проведені Куреньом у комуністичній неволі. Можна викреслити органічну, позитивну працю Куроня, коли як міністр праці у перших урядах ІІІ Речі Посполитої (міністром, як казав часом, «усіх польських стражденних») намагався, — і навіть вдало (хоча завдання було апріорі нереальне), посилити і залагодити вільноринкові зміни.

Сьогодні Куреньові за те ніхто не дякує. Не знаю, зрештою, чи Яцек хотів би подяк за роботу, яку вважав обов’язком перед поляками і вітчизною. Справжні батьки польської незалежності не жадають подяк і слави. Зате пасинки нашої переміни пнуться на плакати, хоча, — коли все вирішувалося, — вони спали до полудня. Зараз їх вихваляють квакери, які власне Куреньові мають завдячувати, що взагалі можуть говорити. Якби не Яцек, то ніколи б на таке не зважилися.

Із заздрістю справа поважніша. Що зараз, окрім обивательських пересудів, знаємо про Львів? А так, — то столиця бандеризму і антипольськості, кубло українського націоналізму, інкубатор фашистів, які пили польску кров і організували волинсько-галицькі різні. Львів — навіки польський, — тільки воєнна змова Совєтів і Заходу віддала його бандерівським дикунам.

І цей Львів вшановує польського героя, якому на батьківщині відмовляють у героїзмі.

Що ви на це?

Болить дуже рішення львівських радних. Але також будить надію. Маю певність, що у справі присвоєння імені Яцека Куреня одному з львівських скверів мова не тільки про історію і належне пошанування того, що було.

Джерело: Gazeta Wyborcha

Останні записи автора


Ще більше новин від «Високого Замку»?
Долучайтеся до нас у Telegram