Проект “Трамп наш” уже не актуальний

У Кремлі сподівалися, що домовляться з новою американською адміністрацією ледь не про новий розподіл світу!  Або, принаймні, що Трамп, зосередившись на внутрішніх американських проблемах, дозволить Путіну робити в “російських” сферах впливу (зокрема, в Україні) усе, що він захоче... Наївні плани Кремля були розбиті американським ракетним ударом по сирійському аеродрому, на якому базуються літаки диктатора Асада - кривавого злочинця, близького союзника Росії.

Чому Трамп вирішив вдарити по Асаду “Томагавками”? Згадайте, під час виборчої кампанії Трамп постійно звинувачував свого попередника Обаму в слабкості, зокрема, на міжнародній арені. Трамп хоче, аби його вважали сильним президентом. А що робить сильний? Діє! Як пишуть західні ЗМІ, Трамп вирішив діяти відразу після того, як побачив фото сирійських дітей, убитих зарином (отруйним газом). “Силовики” й радники запропонували президенту три варіанти відповіді - два військових (один із них потужніший, ніж ракетний удар) і один дипломатичний. Після роздумів Трамп обрав військовий варіант, хоч і обмежений.

Трамп мусив зреагувати на хімічну атаку в Сирії ще й тому, що Асад є близьким союзником Росії. Якби Трамп “відморозився”, його американські критики, які “розкручують” скандал із російським втручанням у вибори президента США, отримали би додатковий аргумент: “Трамп “проковтнув” злочин Асада, бо не може образити Путіна, який допоміг йому зайти в Білий дім”... Це Трампові точно не потрібно. Тим більше на фоні обгрунтованих підозр, що про плани Асада застосувати хімічну зброю керівники Росії знали. І про те, що ця хімічна зброя має російське походження...

Напередодні свого візиту до Москви держсекретар США Рекс Тилерсон поставив Кремлю ультиматум: аби Росія відмовляється від підтримки злочинця Асада, або на неї чекає міжнародна ізоляція і посилення санкцій. Путін у відповідь заявив, що жодних доказів застосування режимом Асада хімічної зброї немає (хоча вся міжнародна спільнота переконана, що ці докази є). Важко уявити, аби настільки різні позиції сторін вдалося зблизити... Виконати ультиматум Вашингтона Путін не може, якби навіть хотів. Боїться, що виглядатиме слабаком, якого “жалюгідні піндоси” поставили на коліна. Електорат Путіна, зазомбований мантрами про всесильного “національного лідера”, може цього не пробачити.

Москва, не виключено, спробує ще більше загострити ситуацію у Сирії, лякаючи в такий спосіб Вашингтон імовірним прямим зіткненням американських і російських військових. А тоді, мовляв, і до масштабної війни недалеко... Кремль також продовжить базікати про “єдиний антитерористичний фронт”: мовляв, головний ворог - терористи “Ісламської держави”, а не Асад, який також проти ІДІЛ. Водночас Москва спробує вбити клин між США та їхніми союзниками по НАТО. У Росії вже кажуть, що ці союзники виконують усі американські захцянки, “як китайські бовванчики”... Розрахунок і на антиамериканізм частини європейських виборців, і на страх європейців перед імовірним російсько-американським військовим зіткненням. На те, що Німеччина й Франція утримають США від подальших ракетних ударів по Асаду, і заблокують нові економічні санкції Заходу проти Росії.

Чи будуть ці контрзаходи Путіна дієвими? Якби на місці Трампа був Обама, можна було би дати ствердну відповідь. Але “ковбой” Трамп уже довів, що його дії спрогнозувати важко... І не забуваймо про “російський слід” у його перемозі на виборах. Аби остаточно відхреститися від цих звинувачень, президент США не захоче домовлятися з Кремлем на російських умовах. Тож Трамп наполягатиме на виконанні своїх.