Передплата 2024 «Добрий господар»

Третій похід Путіна на Україну

Перший етап – спроба створення Новоросії – провалився, другий – заштовхнути ЛДНР в Україні – теж. І ось зараз третій – відверта підтримка цієї території.

Після того, як Росія зробила цілий ряд кроків по фактичному визнанню суб'єктності окупованих територій - визнання паспортів, офіційне введення російського рубля, замикання економіки на Росії - стає зрозумілим, кому належала ініціатива зриву Мінських угод. І вся дипломатична боротьба в останні три роки велася перед Заходом: "Хто основний порушник?". Тому що з самого початку було ясно, що Мінські угоди не будуть виконані, що Москва не збиралася ні виводити війська, ні передавати контроль над кордоном. І Україна не збиралася йти на той план Путіна, на легітимацію цих бандитських територій і вштовхування їх в політичне тіло України.

Українське керівництво проявило достатньо витримки, оскільки це було дуже важливо. Адже Франція та Німеччина - союзники України, і вони надавали дуже велике значення Мінським угодами, три роки вважаючи себе миротворцями. І те, що Росія першою пішла на таку різку відмову від букви і духу Мінських угод, це позитивно з точки зору того, як це сприймуть Німеччина та Франція. І це саме те, що потрібно Україні.

Що стосується рішення про офіційну блокаду ОРДЛО - це дуже правильний крок, демонстрація того, що гра в Мінські угоди закінчена, що Росія не планувала їх виконувати і тепер порушує. Це веде до більш реалістичного визнання ситуації Україною. Тепер є всі підстави розглядати ці території, як тимчасово окуповані, так само, як і Крим.

Це позитивне зрушення. І для Путіна - це момент, коли він зрозумів, що операція "Новороссия" провалилася, російське населення України не підтримує "русский мир", українська армія стала досить дієздатною, основну частину країни неможливо захопити силою. Ось він і обрав наступну стратегію - розкладання країни за допомогою заштовхування в її територію керованих бандитами, підконтрольних Москві, ЛДНР. І йому вдавалося організовувати певний тиск Франції та Німеччини на Київ. Наприклад, коли ті змушували Україну змінити законодавство, вживати заходів щодо федералізації, та мало не проводити вибори.

З кроків, що зробила Москва, зрозуміло, що вона буде робити далі. Кремль припинить всі фальшиві розмови про відновлення територіальної цілісності України і стане підвищувати суб'єктність цих територій. Тим самим все відвертіше показуючи агресивну природу своєї політики. Я думаю, що Москва змінить керівництво в цих республіках. Не випадково зараз реанімуються політичні трупи Януковича та Азарова, і взагалі стануть стверджувати, що влада в Донецьку - це і є законна влада України, а все, що знаходиться поза цими територіями - це ось такі бунтівні території під контролем путчистів, які прийшли до влади в результаті воєнного перевороту. Ось приблизно в таку гру буде грати Москва, вже відверто допомагаючи новим територіям, економічно і військово.

Я не виключаю, що вони офіційно звернуться по допомогу до Москви, і вона їм її надасть. В тому числі, військову. Не випадкова гра останнього часу з боку Москви, мовляв, нібито не було листа Януковича про прохання ввести війська. Це робиться для того, щоб з таким листом звернулася влада цього нового суб'єкта. Дуже вчасно, до речі, помер Чуркін, за повідомленнями з Вашингтона, отруєний в російській резиденції. Тому що Чуркін зачитував цей лист Януковича перед Радою безпеки. А зараз Москві важливо зобразити, що листа не було, Чуркіна не було і запитати нема кого.

Починається третій етап путінського походу на Україну. Перший - спроба створення Новоросії - провалився, другий - заштовхнути ЛДНР в Україну і змусити Київ прийняти нову Конституцію, по суті знищивши свою державу, теж провалився. І ось зараз третій етап - відверта підтримка цієї території, визнання суб'єктності, підвищення рівня воєнних провокацій. Я не думаю, що в Москві дійдуть до божевілля військового походу на чолі з майором Прилепіним на Київ. Але ж вожді цих територій весь час повторюють, що вони керують всією Донецькою і Луганською областями. Тобто це не буде просто Придністров’я, це буде Придністров’я з невизначеною межею, яку Москва буде весь час намагатися розширювати. Ось такий новий етап. Третій похід Путіна на Україну.

Для Росії - це, звичайно, величезне економічне навантаження, яка негативно позначиться на і без того стагнації економіки. І це вже відверта агресія, яка викличе політичну реакцію з боку Заходу. Це - ціна, яку Путін буде платити за свою авантюру. Він же не хоче від неї відмовитися, піти з Донбасу в період початку президентської кампанії, це для нього немислимо.

І взагалі, схоже, що в цей рік виборів йому нічого запропонувати виборцям, окрім нових імперських понтів. З точки зору економіки і життєвого рівня продемонструвати нічого. І розширення суб'єктності на Донбасі не єдиний його напрямок. Одночасно оформляється анексія південної Осетії, загроза нависає над Білоруссю, ведеться зовсім явна інформаційна війна проти Лукашенка, якого вони 25 років не можуть змусити вступити в РФ. Плюс зав'язується якась абсолютно божевільна авантюра в Африці. Все це кроки Путіна до розвалу російської держави.

Схожі новини