Втрачений ген польської совісті

22 липня нижня палата парламенту Польщі, сейм, ухвалила резолюцію про “людобуйство” на Волині.

Серед 442 депутатів, що брали участь в голосуванні, тільки 10 утрималися, ніхто не проголосував проти. Слово “геноцид” замінили на “людобуйство”, бо "геноцид" у юридичному розумінні можна застосовувати тільки до подій, що сталися після 1948 року, коли слову “геноцид” вперше дали визначення в документах ООН.

Якби Гай Юлій Цезар або Марк Порцій Катон опинилися в польскому парламенті під час  обговорення Волинської трагедії, їхня промова, незважаючи не несхожість характерів і політичних уподобань, була б приблизно такою:

”Різні зауваження спадають мені на думку, отці-сенатори, коли слухаю вдало підготовлені і гарно виголошені промови тих, хто виступав переді мною. Депутати від Селянської партії одностайно змальовували неймовірні страждання, яких зазнала  73 роки тому одна частина громадян Другої Речі Посполитої від іншої частини її громадян. Та частина, що розмовляла польською мовою, постраждала більше: загинуло близько 30 тисяч осіб, а  частина польських громадян, яка розмовляла українською, постраждала менше - кілька тисяч громадян теж загинули. Минули роки, і історичні шляхи тих громадян Польщі, що розмовляли польською мовою, і тих, що розмовляли українською, розійшлися. Тим, що розмовляли польською, поталанило більше: по-перше, тому що вони географічно ближче до Брюсселя, по-друге, тому, що пан Бальцерович дав правильний напрям економічному розвиткові країни. А найбільше їм пощастило у тому що Росія була відділена від Польщі землями новоутвореної  Української держави, і тому безпосередня воєнна загроза  була відсутня, що прискорило вступ Польщі до НАТО. Усе це сприяло тому, що інвестиції до польської економіки у 100 разів перевищують ті, що йдуть зараз до України. Це дозволило суттєво підняти життєвий рівень поляків.

Але це не всі блага, якими безсмертні боги обдарували Польщу. Приєднавшись до Європейського Союзу,  Польща, як країна з недорозвинутим сільським господарством, дістала право на щорічні сільськогосподарськи субсидії від ЄС, які у 2013 році сягали 16,2 мільярда євро. Сільськогосподарські субсидії - це лише частина допомоги ЄС. Польща  давно перетворилася на найбільшого споживача допомоги ЄС. Мені цілком зрозуміле ваше бажання, отці-сенатори, діставати і надалі цю допомогу в повному обсязі, навіть попри скорочення бюджету ЄС у зв’язку з майбутнім припиненням внесків Великої Британії до загального кошика. Але заради безсмертних богів, отці-сенатори, це безчестя - цькувати Україну, яка щодня втрачає життя своїх військовослужбовців на війні з Росією, захищаючи, в тому числі, і вашу свободу, через  побоювання втратити маленьку частку цього великого пирога, що зветься бюджет ЄС. Адже якщо станете перед дзеркалом і запитаєте себе, чи не вплинула на ваше рішення голосувати боязнь того, що маленька частина тієї допомоги, яку дістає зараз Польща, відійде Україні, ви не зможете прямо подивитися в очі тому, кого побачите у дзеркалі. Отже, пропоную на ваш розгляд резолюцію: ”Заради збереження прихильності безсмертних богів до Польщі приймати тільки такі резолюції, за які і вашим нащадкам не буде соромно”.

Пане маршалек сейму! Вас не переконали сумніви Цезаря і Катона? Чи не бажаєте провести слідчий експеримент? Поставте на голосування в першому читанні питання про геноцид у Катині польських офіцерів, яких замордувала в 1940 році влада СРСР, правонаступницею якої є Російська Федерація. Порахуйте, скільки членів від Селянської партії утримається від осуду. Адже дехто з них продавав яблука на російському ринку і постраждав від ембарго РФ. Вони чекають на відновлення продажів і тому навряд чи голосуватимуть проти своїх яблучних інтересів.

Навіть яблука, отці-сенатори, впливають на політику, - якщо совість спить.