Курдське питання і спроба державного перевороту в Туреччині

Центральне питання всіх подій, що відбуваються в Сирії та Іраку, і до яких має безпосереднє відношення Туреччина - утворення курдської держави.


Курди живуть на території чотирьох держав: Ірану, Іраку, Сирії і Туреччини. Всі райони їхнього проживання межують між собою і займають велику площу (кількість курдів перевищує 30 мільйонів). Уся східна частина Туреччини, що межує з Іраком та Іраном, населена переважно курдами, і сепаратистський рух за відокремлення від Туреччини існує там з часів розвалу Оттоманської імперії після Першої світової війни. Кемаль Ататюрк - турецький генерал і засновник сучасної турецької держави, який на руїнах Оттоманської імперії своїми військовими перемогами поклав край надіям курдів на створення курдської держави на частині території Туреччини. Реформи, які він провів протягом 1922-1926 років, докорінно змінили Туреччину, зробили її сучасною державою з високим рівнем життя.

З часів Ататюрка військові відіграють важливу роль у політиці, вважають себе гарантами реформ. Зокрема і щодо недопущення створення курдської держави за рахунок територій під суверенітетом Туреччини.

Створення курдської держави, щоправда, на території Іраку, а не Туреччини, підтримує уряд Ангели Меркель. Німецька нафтогазова компанія Wintershall, що є дочірньою компанією хімічного гіганта BASF, розраховує на ліцензії на видобуток нафти і газу в разі створення курдської держави на півночі Іраку. Останнє десятиліття Wintershall активно шукає родовищ по світу, бо найбільша економіка Європи - Німеччина - не мала своєї потужної нафтовидобувної компанії. Всі великі європейські держави мають нафтових гігантів: англо-голландська Роял Датч Шелл, французька Тотал та італійська ЕНІ. Підтримка німецьким урядом створення курдської держави отруює відносини Німеччини і Туреччини. В разі створення курдської держави на півночі Іраку, що межує з Туреччиною, остання побоюється, і не без підстав, що це може призвести до втрати територій на сході країни. Бо і без того бунтівні турецькі курди схочуть приєднатися до іракського Курдистану. Ці побоювання особливо поширені серед частини турецьких військових.

Якби тільки німецький уряд прагнув створення курдської держави, було б півбіди для президента Ердогана. Але ідею створення такої держави підтримує і США. Декілька років тому найбільша у США нафтова компанія Exxon отримала від уряду Іраку ліцензію на видобуток нафти у провінції Курдистан. Але місцева влада Курдистану не визнала цієї ліцензії. Можливо, для розблокування цього питання, а радше з більш вагомих міркувань, США також підтримують створення держави курдів? Найбільшим ворогом ідеї створення незалежного Курдистану є велике угруповання сунітів Іраку і Сирії, так звана Ісламська держава (ІДІЛ). Сунітів усунули від влади в Іраку американські військові, оскільки лідер сунітів Саддам Хусейн, не розрахувавши свої сили, грав проти американських інтересів. Після виводу американських військ з Іраку ІДІЛ захопив значні території Сирії і Іраку, і тепер США та Німеччина намагаються їх подолати.

Ось в якому складному становищі опинився президент Ердоган. З одного боку, США і Німеччина вимагають від нього підтримки у курдському питанні, тобто у створенні курдської держави на території Іраку. З другого, значна частина турецького суспільства, і особливо військові, вимагають в жодному разі не сприяти цьому, бо це суперечить національним інтересам Туреччини. Цим і викликаний путч частини збройних сил, яким здалося, що Ердоган піддається зовнішньому тиску. Щодо Росії, то вона зацікавлена у хаосі, що не дасть можливості територією Сирії і Туреччини прокласти трубопроводи.

Путч у Туреччині не вдався. Тепер президент Ердоган проведе чистки в армійському керівництві, що розв’яже йому руки у зовнішній політиці. Але не додасть любові значної частини населення, яка проти створення курдської держави.