«Заколотом» пригожина фсб перевіряла, чи є ресурси для зміщення путіна…"

Військовий заколот, спроба палацового перевороту, громадянська війна, початок розпаду країни, кінець правління безсилого путіна, інсценізація бунту — такими та іншими конспірологічними версіями оцінювали у світі драматичні процеси, що відбулися наприкінці минулого тижня у росії.

Тоді тисячі головорізів приватної вій­ськової компанії «Вагнер» під керівни­цтвом одіозного пригожина взяли під свій контроль Ростов-на-Дону й Воронеж, чимало військових об'єктів, знищили кіль­ка одиниць авіатехніки, вбили зо два десят­ки російських військових і майже безпере­шкодно із півдня рф взяли курс на її столицю — були за якихось 200 км від москви. Вима­гали заміни міністра оборони й начальника генштабу рф. А потім, після перемовин при­гожина із самопроголошеним президентом білорусі лукашенком, раптом зупинили свій безперешкодний рух. Заявили, що завдан­ня своє виконали, тому повертаються у по­льові табори.

Що це було? — пробуємо з’ясувати із вій­ськовим експертом, кандидатом полі­тичних наук, полковником ЗСУ у відстав­ці Петром Черником.

— «Смута», яку ми побачили у вико­нанні пригожина і його компанії, говорить вам про що?

— У мене є кілька, на перший погляд, су­перечливих версій того, що сталося, які на­справді не суперечать одна одній. Перше: російська федерація рухається до стратегіч­ної катастрофи. Вона неминуче оформиться, питання лише в тому, як саме?

російська федерація стала на поріг «сму­ти» — і тут для всіх імперських еліт (не тільки в особі путіна) стоїть питання: як зробити так, щоб ця «смута» не призвела до політичної де­зінтеграції росії. Усе, що відбулося із приго­жиним (а я на 100% упевнений, що він — не самостійна фігура), це — промацування про­стору гравця. Питання лиш у неможливості обчислити, хто ці гравці і в яку гру вони гра­ють. Усієї правди, що відбулося у росії, не знаємо і не будемо знати: що-що, а моско­вити уміють ховати своє внутрішнє проти­борство.

Як на мене, можливо, група з вежі фсб промацувала у такий спосіб трансфер путіна, з’ясовувала, чи є ресурси для того, щоб його знести. Так виглядає, що у фсб на цей крок не пішли, тільки дали сигнал. А путін таки зумів знайти баланс і утриматися при владі.

А можливо, путін сам спровокував цей «заколот» із пригожиним, щоб дізнатися, хто його суперники, вороги, і як все це зачища­ти.

Найголовніший висновок: легітимність російської державності підірвано. Як відомо, право на насилля мають тільки державні ор­гани. А ми побачили, що у цій державі є гру­па людей, яка зі зброєю в руках вирішує якісь внутрішньополітичні, особисті суперечності. Внаслідок дій «вагнерівців» знищено щонай­менше сім літальних апаратів і щонайменше два десятки членів екіпажів. Знищено кілька одиниць бронетехніки і добрий десяток вій­ськовослужбовців. Історія із пригожиним по­казала також, що у росії є частина населення, яка, хоч і не прямо, але підтримує, симпати­зує заколотникам.

Наступний мій висновок. Не має значен­ня, яким є чи буде обличчя російського імпе­ріалізму. Нагадаю приклад з історії: на почат­ку 20-х років минулого століття, коли постала молода українська державність, і ті росія­ни, що були більшовиками, і ті, що були біло­гвардійцями — війська будьонного й антоно­ва-овсієнка, денікіна й врангеля — усі були патологічно ворожими до української дер­жавності.

Ми робимо серйозну помилку, очікуючи, що після конфлікту пригожина-путіна щось змінилося би на краще. Не будуйте ілюзій: пригожин ще більший україножер, ніж сам путін! пригожин так само воює на території України за те, «щоб НАТО не розвалило ро­сійську федерацію».

Ми, українці, по-справжньому можемо видихнути тільки тоді, коли насправді роз­валилася б російська федерація. Однак я цих ознак не побачив. Чому? Бо на підтрим­ку путіна виступив кадиров. Якби кадиров у момент «заколоту» пригожина проголосив незалежність Ічкерії, тоді можна було б гово­рити, що розвал російської федерації розпо­чався…

І ще одне. За моїм аналітичним чуттям, в Америці (а це — головний політичний гравець у світі) теж немає твердої позиції щодо роз­валу російської федерації. У США як чуми бо­яться розповзання тактичної ядерної зброї (її зберігають, зокрема, на об'єкті «Воро­неж-45»). Таких баз у росії - десятки! А в них — шість з половиною тисяч ядерних тактич­них боєприпасів. Якщо все, що зберігаєть­ся у шахтах, на підводних човнах, за великим рахунком, можна з допомогою «морських ко­тиків» і десантників взяти під контроль, то тактична ядерна зброя — це проблема. Уяві­мо, що таких пригожиних у росії з’являється 10−40, і що всі ядерні склади потрапляють під їхній контроль. Це було б апокаліптично!

Цілком можливо, що всю цю гру затіяв пу­тін, щоб дати сигнал: я є! Контроль за ситу­ацією у росії у мене! Мовляв, дивіться, який дурнуватий цей пригожин, тільки я один можу навести порядок.

Отже, стратегічний підсумок щодо «вій­ськового заколоту» у росії. Перший раунд смертельного протиборства між ворогами розпочався. Буде обов’язково раунд другий, третій, четвертий — і ще не знаю який там. Але він конче буде! Питання у тому, як все це оформиться і чим закінчиться.

Щодо України. Якщо зберігається мос­ковський імперіалізм, не має значення, в якому вигляді це буде. Бо це нічого для нас не змінить. Вороги всі погані, їх усіх треба вбивати.

— За логікою, внутрішня дестабілізація у росії мала би зіграти на руку Україні, яка потерпає від кремлівської агресії…

— Нам на руку зіграє тільки тоді, коли від­будеться фактичний розпад російської фе­дерації. Тоді окупаційні війська буде знято з фронту, котрась російська група почне бити­ся з іншою російською групою. Якщо ж збе­рігається цілісна російська федерація, але відбувається трансфер її керівника — не має значення, кого на кого поміняють.

— Кажуть, частина «вагнерівців» зі са­мим пригожиним перебралася до біло­русі. Є непідтверджена інформація, що їхні польові табори розміщені за 200 км від українського кордону. Чи не стано­вить це додаткової загрози для наших північно-західних рубежів?

— Від божевільних можна чекати чого за­вгодно. Каховську греблю вони підірвали! А тепер подивимося, що має пригожин. У ньо­го, як він каже, 25 тисяч військових — а для того, щоб боляче ударити по нас (тьху-тьху!), треба щонайменше 40 тисяч. Для цієї кіль­кості вояків потрібно 825 танків, 2,5 тися­чі броньованих машин, 1000 артилерійських стволів та багато чого іншого. Ніхто їм цьо­го не дасть. Якщо таким шляхом пригожи­на вирішать утилізувати, то — ласкаво проси­мо у наші волинсько-поліські болота! Для нас не має значення, про кого йдеться: регуляр­ну армію чи збіговисько зеків. І ті, і ті для нас — вороги.

І ще одне. Коли тільки почалася вели­ка війна, на нашу територію увірвався до­бре підготовлений контингент російських військ. Але ми впоралися з ним — попри те, що у нас не було жодної ствольної артиле­рійської установки західного зразка. У нас також не було мінних полів. А зараз цю при­кордонну територію перетворено на укра­їнську «лінію Маннергейма». Нехай воро­ги спробують піти через наші болота! Нехай топляться там! Якщо підуть по дорогах, ми знаємо, як із цим боротися. Ми є другою країною за кількістю «джавелінів», вміємо ними користуватися. Чим більше утилізує­мо росіян, тим краще. За однією з версій, саме таким способом путін захоче утилізу­вати пригожина. А чому б і ні?