Передплата 2024 ВЗ

По вуха у смітті...

Трагедія, що сталася на Грибовицькому сміттєзвалищі, оголила одну з найбільших проблем у державі.

Україна  по вуха завалена сміттям.  Сміття — це національне лихо. Щоб вирішити цю проблему, за 25 років незалежності не зроблено нічого! 

Грибовицьке сміттєзвалище — своєрідний символ бездарності українських чиновників усіх рівнів, від керівників держави до голів сільрад. Воно вкотре проявило хронічну хворобу української влади — нездатність та небажання роками (десятиліттями!) вирішувати нагальні проблеми. 

 Сміття — це гроші.  Допоки проблему не вирішено у цивілізований спосіб, наприклад, не побудовано сучасний сміттєпереробний завод, ці гроші розповзаються у багато різних кишень. На стихійному смітті заробляють усі, кому не лінь і хто не гидує... Від селян, що живуть біля сміттєзвалищ, до тих, хто сміття вивозить, утилізує та, звичайно, усе це дахує. Зрозуміло, ці діячі не хочуть жодних змін. Вони роками будували свій специфічний бізнес, знайшли порозуміння з владою, яку також усе влаштовувало. А казки про захланних інвесторів, які  вимагають підняти тарифи на вивезення сміття, чи про небезпеки для здоров’я людей від сміттєпереробного заводу - це лише хитрий спосіб прикривати свою бездіяльність, безвідповідальність, а головне, відлагоджений сміттєвий бізнес. У тотально корумпованій країні по-іншому і бути не може. 

 У мене виникає кілька простих питань. Коли мер міста лякає тим, що інвестори змушують піднімати тарифи на вивезення сміття, він запитав людей, чи готові вони заради чистоти і порядку платити більше? Може, і варто підняти тарифи, а не спекулювати на цій чутливій для українців темі. Я не знаю, якою була би відповідь, але спитати можна. І треба! При цьому на пальцях чесно пояснити людям, якими будуть наслідки нецивілізованого поводження з відходами. Але зробити це треба було до Грибовицької трагедії. Не чекати, поки півень клюне... Чи ще одне питання. Андрій Садовий казав людям, що сміттєпереробний завод — це потенційна небезпека для здоров’я. Мовляв, поруч треба будувати онколікарню. Які підстави для таких страшилок? За його логікою, біля кожного виробництва треба лікарню будувати. Але чомусь у Відні, ледь не у самому центрі міста, працює сміттєпереробний завод, і поруч лікарні не будували. Сміття — це світова проблема, але  у всьому світі  її цивілізовано вирішують. Чому для України це нерозв’язне завдання?

Однак  у сміттєвому колапсі винні не тільки горе-чиновники чи корумповані місцеві можновладці. Вина людей не менша. І не тільки тих, хто тишком-нишком роками, від діда до батька, від батька до сина заробляє на  смітті. Винен кожен українець, який щодня смітить собі під ноги або, не замислюючись над наслідками, спокійно викидає через вікно автомобіля чи автобуса порожню пляшку чи обгортку від шоколадки. Зрештою, достатньо виїхати у будь-яке село чи ліс, і побачимо купи сміття на кожному кроці. Недаремно в народі кажуть: «Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять». Українцям катастрофічно бракує елементарної культури. Вже не кажу про культуру сортування сміття... До речі, за кордоном українці стають більш культурними. Штрафи різко дисциплінують.

Отже, вигадувати ровер не треба. Щоб  очистити країну від непотребу, а людей привчити не смітити, треба взяти на озброєння європейський досвід. Уряд і Верховна Рада мають негайно, не відкладаючи у довгий ящик і не чекаючи чергових трагедій, ухвалити відповідні закони, які б, з одного боку, змушували, а з іншого - стимулювали органи місцевого самоврядування до цивілізованого вирішення проблеми.

Схожі новини