Нелюбі друзі...

Останнім часом Юрій Луценко (до якого я ставилася з великою симпатією) почав своєю поведінкою нагадувати мені... Чечетова.


Кому-кому, а Луценкові з його непростою політичною біографією аж ніяк не випадає називати своїх колег - Фірсова та Томенка (який, до речі, був ще й давнім другом) - “тушками”. Нагадаю забудькуватому пану Луценкові, що “тушками” називали політиків, які, як правило, за грубі гроші чи інші подачки з барського плеча, або ж через тиск і залякування, переходили з опозиційної фракції до провладної. Та, відповідно, голосували за вказівкою адміністрації Януковича. Іншими словами, “тушки” - це політичні повії, які в парламенті обслуговували інтереси влади. Обзивати своїх соратників, які якраз намагаються діяти по совісті, цим образливим словом — непорядно. Я розумію, що Луценко застосував термін “тушки” для того, щоб в очах суспільства виправдати рішення Блоку Петра Порошенка позбавити цих двох нардепів парламентського мандата. Вочевидь, у глибині душі і Луценко, і його колеги, які підтримали таке рішення, розуміють (сподіваюсь!), що чинять ницо. Бо, як би не намагалися обставити це рішення, але в громадській думці воно сприймається як банальна помста і покарання незручних колег за незалежну і принципову позицію. Той же Фірсов неодноразово виступав з публічними заявами про корупцію у фракції БПП, де бал правлять “любі друзі” Порошенка. Не раз критикував колег і Микола Томенко. Критикував справедливо. Обидва політики належали до так званої внутріпартійної опозиції (Антикорупційна платформа БПП). А з фракції вийшли після того, як усі їхні спроби змінити ситуацію, не виносячи сміття з хати, ігнорувалися. Це вже був крок відчаю на знак протесту проти новітніх “смотрящих”, зокрема таких, як одіозний Ігор Кононенко. “Залишатися у фракції разом із паном Кононенком більше не можу, тому що не згоден покривати його корупційну діяльність, і не хочу, щоб мене асоціювали з нею”, - пояснював свій вихід з фракції Єгор Фірсов.

Ці нардепи озвучували факти, якими обурювалася громадськість. Власне вони, в першу чергу, є НАРОДНИМИ депутатами, а не партійними штиками. Партійний “дах” - це лише механізм, завдяки якому потрапляють до парламенту. Причому партійні бонзи так хитро виписали новий виборчий закон, що без партійної парасольки не можна висуватися кандидатом у народні депутати (тобто кандидат може бути і безпартійний, але висувати його може тільки якась політична сила). Але, попри цю обов’язкову прив’язку, нардепи мають обстоювати насамперед інтереси народу. І бути чесними перед виборцями. Що і намагалися робити Фірсов та Томенко. Політична сила, яка прийшла до влади на привабливому гаслі “Жити по-новому”, на ділі продовжувала “жити по-старому”. І, між іншим, виборці БПП (і не лише вони) вихід з фракції саме цих двох неугодних партійним вождям нардепів не засуджували. Поставились до цього з розумінням. Натомість неприємний осад залишився у виборців щодо інших народних обранців, які пройшли до Верховної Ради під брендом Блоку Петра Порошенка, але вийшли з фракції під різними, в тому числі і надуманими приводами, значно раніше, ніж Фірсов і Томенко. Таких є більше десятка. Серед них і четверо представників Львівщини — Тарас Батенко, Богдан Матківський, Олег Мусій та Дмитро Добродомов. Але їх ніхто “тушками” не обзивав.

Приємно здивував нардеп від БПП Віталій Чепінога. На знак протесту проти вигнання своїх колег з парламенту офіційно заявив, що покидає фракцію, розуміючи, що автоматично буде третім, кого БПП позбавить мандата. По-різному можна оцінювати Чепіногу як політика (зрештою, донині він особливо не світився), але це вчинок — гідний. При цьому, на відміну від Фірсова і Томенка, які не опустилися до рівня образливої риторики Луценка, хоча обидва за словом у кишеню не лізуть, Чепінога не відмовив собі у задоволенні висловитися про своїх колишніх однофракційців без застосування внутрішньої цензури. «Треба якось підтримати морально Фірсова і Миколу (Томенка. — Н. Б.). А як? Заявляю про вихід з фракції БПП, як ублюдочної, тупої структури, вплоть до лішенія мандата (ізрядно напуган)... Досвідання дефективні... Спасібо за вніманіє», - цитую із збереженням орфографії автора. Не скажу, що мовний стиль Чепіноги мені імпонує, але слова про «ублюдочну фракцію» - це зворотна реакція на «тушок».

Все це виглядає дуже сумно та безперспективно. Та найгірше, що така атмосфера переноситься на суспільство, формує громадську думку і щодо народних депутатів, і щодо влади в цілому. А потім наші можновладці дивуються, чому їх так, м’яко кажучи, не поважають у суспільстві. А ви себе поважаєте? А суспільство?