Уроки... паралелі...

Заколот більшовиків під час наступу Муравйова - практика, що стала класичною для Москви - підірвати зсередини, задуривши недоумкуватому населенню мізки.

Маніпулюють росіяни як правило тими, хто вважає себе ображеними, прагне халяви, не має освіти. Принцип підбурення, що в часи "січневого заколоту", що зараз коли типу патріоти носяться з "третім майданом" - однаковий - за будь-якої причини здійняти протест, а краще переворот. Поки влада буде наводити лад, а народ розбиратися - хто і навіщо воду мутить, зовнішнє вторгнення доб"є країну.

В 1918 році у Росії план спрацював. Зараз поки не працює.

В 1917-21 роках на руку Росії грали лівацькі настрої в суспільстві, військах і українській владі. Відтоді, напевно, ліваків, котрі популісти за визначенням, до влади в Україні на гарматний постріл не треба підпускати.

Цікавий нюанс, поки в Києві душили червоний путч, під Крутами МЕНША частина українських сил тримала БІЛЬШУ частину російських. ТОЙ КОНКРЕТНИЙ бій тактично українські сили програли, але змогли виграти час. Виграти час! Крути дозволили тримати Київ під час переговорів, котрі зафіксували молоду українську державу на міжнародній арені! Українські сили під Крутами зазнали значно менших втрат аніж російський агресор. Тільки українці концентруються на трагедії і героїзмі наших загиблих, і не звертають увагу на те, які втрати було завдано ворогу і який результат (зокрема політичний) того бою... Відчуваєте паралелі?

Злочини росіян під час захоплення Києва маловідомі широкому загалу. А варто було б ставити акцент на результатах тієї різанини. Це буде витвережувати любителів примирення.

Військо і тільки військо може бути гарантом спокою країни, але військо, в котрому буде мегапотужна патріотична складова. В армії ідеологічна робота має бути як мегафабрика. Дозволити ворожим агітаторам гноїти армію - вбити країну. Колись Росія змогла забити памороки байками про рівність, землю, благодєнствіє і армія переходила на бік ворога чи просто йшла по селах. Ідеологічний стрижень у війську має бути стати окремим клопотом. Військо може бути базою українського республіканства.

В Україні починається період визначних сторічч. 100 років створення синьо-, сіро- жупанних дивізій, чорних запорозців, походу на Крим, великої кількості боїв із російськовю армією, зимових походів.... А це конкретні люди, славетні імена. Все це чудове тло аби підкреслити - Росія не міняється і завжди буде небезпекою.

А головне - сторіччя це чудова нагода НАРЕШТІ провести спадковість сучасної української держави від держав початку 20 століття - ОФІЦІЙНО. Нарешті зафіксувати, що українська армія є спадкоємицею не армії СРСР, а армій Перших і Других визвольних змагань.  Це неймовірний шанс вбити великого срібного цвяха в груди московитського пропаганд вурдалака. Кому треба прокричати на вухо, що це шанс неможливо прос.... втратити.