«Беркут»:свої і чужі діти
У суботу, 21 листопада, друга річниця з часу зародження Євромайдану. Він виник як стихійне явище, а потім переріс у масовий протест проти режиму Януковича, який готувався закрити українцям шлях в Європу, натомість одягнути на наші шиї кремлівський зашморг. Перемога Революції гідності далася великою ціною — пролитою кров’ю. Тож учасники цього громадянського спротиву і рідні тих, що полягли на Майдані, виборюючи свій цивілізаційний вибір, по праву ставлять перед нинішньою владою, яку вони привели до керма, питання ребром: що зроблено, аби настанови повсталого народу було виконано, аби жертви не виявились марними?
Найперше запитують не стільки про виконання обіцяних реформ, як про покарання і викорінення Зла, яке, як ті голови у казкового змія-горинича, має здатність відроджуватися. Два роки спливло, а з відповіддю на “питання питань” - туго. Кілька днів тому Генеральна прокуратура спільно з МВС та СБУ прозвітували про “результати розслідування кримінальних проваджень за фактами протидії мирним акціям протесту під час Революції гідності наприкінці 2013 року та на початку 2014 року”. Ось деякі цифри з цього звіту: для розслідувань злочинів було виконано понад 8 тисяч слідчих та процесуальних дій, допитано 5 тисяч свідків та потерпілих, призначено понад 1500 експертиз, проведено 900 оглядів місць подій, речей та відеозаписів, близько 500 слідчих експериментів. Опрацьовано понад 60 терабайт відеозаписів про всі події, що відбувалися у цей період часу. Така статистика мала би вразити, показати гігантський обсяг роботи. Насправді результати — майже нульові. Замовники, організатори і виконавці свавілля - “у бігах”. Судові процеси над ними ідуть заочно. А кого й судять “наживо”, то виносять смішні вироки. Два роки спливло, а Генпрокуратура досі (!) перевіряє законність дій понад 200 працівників органів внутрішніх справ, 80 прокурорів та сотні суддів. На лаві підсудних опинилися лише 20 слідчих міліції, прокурорів та суддів, яких підозрюють у незаконних діях щодо громадян. Обвинувальні акти скеровано у суд щодо 40 осіб, у тому числі 38 працівників органів внутрішніх справ та 2 суддів.
Інакше, ніж насмішкою над Євромайданом, не можна назвати імітацію бурхливого розслідування справ щодо колишніх працівників “Беркута”, від чиїх кийків і рушниць загинула не одна людина. Командира “чорної роти” Дмитра Садовника “великодушна” суддя Світлана Волкова відпустила під домашній арешт - а він тут же смикнув у Росію. На диво ліберальним було минулого вівторка і рішення Апеляційного суду Києва щодо колишнього командира львівського “Беркута” Ростислава Пацеляка. Того самого, якого разом з підлеглими звинувачують у “замаху на вбивство, заподіянні численних тілесних ушкоджень учасникам мирної ходи на Інститутській і Кріпосному провулку та інших злочинах, вчинених 18 лютого 2014 року”. Разом з харківським “Беркутом” львівський підрозділ під орудою Пацеляка вчинив тоді жорстоку розправу над майданівцями. Як ідеться у матеріалах справи, внаслідок отриманих травм, завданих силовиками і “тітушками”, загинуло близько десятка протестувальників. Як зазначає громадський активіст Юрій Бутусов, вина командирів “Беркута” очевидна: вони грубо порушували Закон “Про міліцію”, взаємодіяли з озброєними бандитами, а ще, крім іншого, отримували готівкою незаконні доплати за придушення мирних протестів...
Було б логічно, якби такого небезпечного “спеца”, як Пацеляк (його заарештувала СБУ у жовтні у Новояворівську на Львівщині, бо уникав допитів), на час слідства суд залишив під вартою. Однак суддя Валерій Лашевич постановив випустити його із СІЗО під домашній арешт. Причина — у Пацеляка троє дітей, яким, мовляв, потрібна батьківська опіка...
А що мають сказати ті батьки, чиїх дітей на Інститутській чи на Кріпосному товкли до смерті “орли” Пацеляка? Хто за них подбає, хто їх пошкодує? Зрештою, чому, опускаючи кийки на голови чужих синів-доньок, стріляючи у них, пацеляки не бачили перед очима своїх чад?
Ці питання треба адресувати і нашим “вождям”, які до другої річниці готують запальні, патріотичні промови про зроблене після Майдану. Менше пафосу, більше діла!
