За спиною біснуватого пілота
У романі Ірвіна Шоу «Багач, бідняк» пекар Джордах ставить у духовку деко булочок, одна з них, як пам’ятає читач, із “сюрпризом”. У тісті — щуряча отрута. Смертельний подарунок невідомо кому дістанеться — синам пекаря чи доньці, дружині, комусь із покупців — дитині чи старому...
Людиноненависнику Джордаху, який того ж вечора накладе на себе руки, цілковито байдуже, хто отримає його останнє “вітання світу”.
Банальність зла у поєднанні з необмеженою владою, бодай ситуативною, тимчасовою, від якої залежать життя багатьох людей, — от про що думається у ці місяці і дні. Авіакатастрофа в Альпах додала нових аналогій. Запис «чорної скриньки» літака Airbus A320 розшифрували. У неділю його опублікувала німецька газета Bild am Sonntag. Аудіофрагмент можна почути в Інтернеті. На записі — крики пасажирів та удари у металеві двері кабіни пілотів. Капітан літака відчайдушно намагався потрапити до кабіни. «Заради Бога, відкрий ці чортові двері!» — кричить він. Лише на кілька хвилин капітан довірив управління літаком другому пілоту, і той відчув себе єдиним господарем ситуації, вершителем долі півтори сотні людей за своєю спиною...
Розмовляли вчора з сестрою про те, що людська спільнота, усі люди в усіх країнах — це велика територія довіри. Тільки на засадах взаємної довіри ми маємо будувати свої стосунки. Інакше трагедій не уникнути. Ми усі пов’язані одні з одними, здоров’я та життя кожного залежить від кожного з нас. Ми їдемо на роботу маршруткою, довірившись водієві. Їмо у кав’ярні страви, приготовлені кухарем, якого навіть не знаємо. Фармацевт робить для нас таблетки, медсестра — уколи. Ми віддаємо дітей до школи, довіряючи найдорожче чужим людям. Журналіст подає інформацію, і якщо він свідомо бреше, навмисно розігрує постановочні кадри перед камерою чи спеціально замовчує одні факти й роздмухує інші — то він такий самий злочинець, як той психічно хворий пілот. Бо наслідки не забаряться, вони будуть не менш трагічними. Хіба відсунуться у дещо віддалену перспективу.
Кордони держав на сучасній карті світу є незмінними, це основа спільної безпеки, а той навіжений політик, що береться за переділ світу, є таким самим божевільним пілотом, що закрився у кабіні й веде літак у скелю. А за його плечима чути удари сокири у двері та крики нещасних пасажирів.
Ця аналогія — про країну та літак — спадає зараз на думку багатьом. У своєму блозі російський політик, пенсіонер Ніколай Травкін (той, що чверть віку тому створив у Росії Демократичну партію, якої давно немає), написав, що у літака, що врізався у французьку гору, було все — і маршрут, і карти, і аеропорт чекав його прибуття. Трагедія була у тому, що ніхто не знав, що робиться у голові того, що сидів за штурвалом. Щоб розбитися, підкреслює Ніколай Травкін, достатньо віддати усю владу одному біля штурвала. І дозволити цій владі бути безконтрольною.
Все більше розумних людей у Росії розуміють, що відбувається. Чи встигнуть рятувальники пробитися до кабіни літака?
