Пара берців для бійця
От кажуть, волонтери вже не такі активні, як раніше. І люди, мовляв, помагають менше.
Можна запитати про це волонтерів, але краще — себе. Чи я особисто менше допомагаю, аніж дотепер? От і буде відповідь на запитання. Єдина правдива поміж усіх. Бо усе, що нині відбувається з нами та нашою країною, як ніколи залежить від кожного з нас.
Біля пам’ятника королю Данилу Галицькому у Львові і далі збирають допомогу для фронту тричі на тиждень — вівторок, четвер та суботу, з 17 до 19. І це лише одне з місць, куди можна прийти з грошима, теплими речами, домашніми закрутками, та хоч би й з десятьма гривнями та листівкою зі словами підтримки бійцю. Тут усі дрібні зусилля гуртуються в одне велике.
Поки я зі своїми товаришками (принесли гроші і теплі светри) розмовляли з волонтерками, до скриньки весь час підходили люди. Жінка з трьома дівчатами передали домашнє варення та пакуночки з енергетичними наборами (горішки, родзинки, курага.) та “сухим борщем” (висушені овочі для борщу). Чоловік розгорнув теплу куртку, показуючи, яка вона легка й зручна...
З чим люди прийшли того вечора “на збірку”, можна було згодом прочитати-побачити на сторінці “Допоможи фронту” у Фейсбуку.
У прозорій скриньці з благодійними пожертвами опинилося 5 755 гривень — на закупівлю зимової амуніції. Зібрали 24 светри, 15 шапок, 13 пар рукавиць, 7 курток і багато іншого одягу. З їжі — 32 енергетичні набори, 2 упаковки “сухий борщ”, 6 банок заправок для борщу, 14 — повидла, 8 — малини, калини, смородини... 62 батарейки, одна мобілка, багато іншого. Одна жінка віддала золотий медальйон, запропонувала продати його й купити щось потрібне для фронту.
Коли стоїш “на збірці”, бачиш і тих, хто байдуже проходить мимо. Але твій вечір “роблять” інші, ті, що малими ділами змінюють хід історії. Вони діляться з воїнами-співвітчизниками необхідним, щоб ті на передовій почувалися тепліше та ситніше, щоб знали, що ми думаємо про них. Бо для кожного з нас
350 гривень сума не мала, але й не життєвовизначальна. А для хлопця, що ходить на передовій у перемотаних скотчем кросівках, — це пара берців...
Воєнний збір від кожного, хто працює, це дуже мало. Зазирніть у свої “розрахункові листки” (зарплатні стрічки) і дайте собі чесну відповідь, чи цієї підтримки достатньо. Якщо вже сам не можеш збирати допомогу, сортувати, пакувати і транспортувати необхідне на фронт, то допоможи по-іншому. Варіантів безліч. “Сухий борщ” може приготувати навіть людина з дуже скромним бюджетом. Була б потреба та бажання. Кожен може передати хоча б шкарпетки незнайомцю, що стоїть на посту або лягає спати у землянці, у той час, коли ти у теплому ліжку. Будь-яка допомога лягає на ту чашу терезів, що врешті-решт переважить шалені зусилля нападника. Головне — віддати цю допомогу у надійні руки. І відчути, що “співпричетність”, і “взаємна підтримка”, — це слова, наповнені живим глибоким змістом.
