Таке враження, що це Путін визволив Белград...

Європейські політики помітно охолонули до Володимира Путіна. Президента Росії виперли з “великої вісімки”, його довго не хотіли бачити на саміті “великої двадцятки”.


Із закордонних лідерів Путін останнім часом зустрічався, крім лідерів СНД, лише з президентом Монголії... На цьому тлі помпезна зустріч Путіна в Сербії — просто бальзам йому на серце. Заради Путіна сербські власті навіть... календар пересунули. Югославські партизани Тито і Червона Армія визволили Белград від німецьких нацистів 70 років тому, 20 жовт­ня 1944-го. Але оскільки Путін прилетів до Белграда 16 жовтня (очевидно, прольотом на саміт до Мілана), то парад із нагоди річниці визволення сербської столиці призначили на 16-те...

Лизоблюдство перед Путіним парадоксальним чином узгоджується в Сербії з тим, що ця країна бачить своє майбутнє виключно в Європейському Союзі. Нині у сербському парламенті немає жодної партії, яка би виступала проти членства в ЄС... Інша справа — проросійські й антизахідні настрої певної частини сербського суспільства. Сербія, як і Росія, переживає імперський синдром. Як і росіяни, серби досі не можуть змиритися з тим, що народи, які колись жили разом із ними в одній державі, захотіли жити окремо... У сувенірних крамницях Белграда повно футболок із портретами Путіна у військовому однострої і написами на кшталт “Косово — це Сербія. Крим — це Росія”. Хоча, за логікою, серби у питанні Криму мали би підтримати Україну. Якщо ви не згідні з тим, що шматок території відірвали від Сербії, чому славите того, хто відірвав його від України? Але логіку тут шукати годі. Ненависть до “клятого Заходу”, який дозволив албанцям забрати Косово, засліплює і забирає розум...

Сербський президент-націоналіст Томіслав Ніколіч, коли прийшов до влади, багатьох своїх виборців заскочив — зробив вибір на користь Євросоюзу. За рахунок помпезної зустрічі Путіна, популярного насамперед серед виборців Ніколіча, сербський лідер намагається компенсувати рейтингові втрати. За що його нещадно критикує сербська демократична опозиція. Вона слушно вважає, що такі ось реверанси щодо Путіна (зокрема, відмова Белграда приєднатися до санкцій ЄС щодо Росії), можуть зашкодити і без того непростому процесу сербської євроінтеграції.

Сербська влада використовує Путіна, а Путін використовує сербську владу. Ну не хочеться йому бути в Європі повним ізгоєм. А тут нарешті підвернулася країна, де фактично на його честь найбільший за останні 30 років військовий парад організували. Перед самітом у Мілані Путін начебто заявив західним лідерам: а ви мені не дуже-то й потрібні, мене і в Белграді непогано “годують”...