Мухомор на обід

Більш небезпечною за мухомор може бути тільки бліда поганка. Смертельні гриби. Здавалося б, це – аксіома. Насправді – лише свідчення того, що ми занадто спрощено сприймаємо і світ, і природу. І живемо у полоні стереотипів.

У жовтневому лісі під берізкою стоїть мухомор, міцненький, червоний, поцяткований білими плямками. На його капелюшку — сліди від гострих зубів якогось дрібного мешканця лісу. Білки, борсука чи куниці. Не такий вже отруйний цей смертельний мухомор, якщо живій істоті він засмакував...

Кілька років тому я писала до “ВЗ” матеріал про золоте весілля львівського подружжя — Ігоря Павловича та Анни Семенівни. Вони були активістами клубу “Пенсіонер”, каталися на ковзанах, моржували, багато ходили пішки й правильно харчувалися. Жінці, однак, не вдалося уникнути страшної хвороби. Їй поставили діагноз — онкологія, зробили операцію... Вона виконувала настанови лікаря, але найбільше довіряла природним лікам — шипшині, трав’яним чаям, калині, настоянці мухомора... Розповідала мені, що гриби для неї збирає син, а тоді вона заливає подрібнені мухомори горілкою, настоює певну кількість днів, проціджує і п’є один раз на день чайну ложку за сорок хвилин до їди. Скільки тривав курс лікування, з якими перервами, я вже не пам’ятаю. Не знаю, як до цього ставилися лікарі. Пам’ятаю лише, що після операції Анна Семенівна прожила тринадцять років.

В довідниках про гриби є навіть окремий підрозділ “їстівні мухомори”. Наприклад, сіро-рожевий (Amanita rubescens). Виглядає геть неапетитно, хоча знавці запевняють, що це дуже смачний гриб. Його і смажать, і маринують. І він такий не єдиний серед їстівних. Їх, виявляється, ціле сімейство. Але експериментувати з цією сімейкою не варто. Помилитися може навіть досвідчений грибник, то що вже казати про початківця-дослідника. Занадто дорого ці експерименти можуть коштувати.

Тому, коли буваємо у лісі, залишаймо не потрібні нам гриби під кущами та у траві, не збиваймо їх ногами чи палицями. На кожен товар знайдеться свій купець. Хтось втамує ним голод, хтось полікується. Бо, судячи з дози “надкушеності” того мухомора, що потрапив у фотооб’єктив, якийсь гризун не стільки пообідав, скільки підлікувався. Той мухомор чимось став йому у пригоді.