«Жовта картка» від Сенату може почервоніти...

Щонайменше дивною можна назвати реакцію українського зовнішньополітичного відомства на останню резолюцію Сенату США щодо України.

«У МЗС України вважають недоцільним коментувати резолюцію, враховуючи спосіб, у який відбувся її розгляд, і декларативний, не обов’язковий характер документа, — повідомила прес-служба МЗС. — Важко серйозно сприймати документ, прийнятий минулої ночі за процедурою, яку з усією дипломатичною стриманістю можна назвати, як мінімум, сумнівною».

“Сумнівним” відомству Костянтина Грищенка видався, зокрема, час голосування за “українську” резолюцію в Сенаті — “після 3-ї години ночі, за кілька хвилин до закриття поточної сесії Конгресу”. Але за океаном нікому це сенсацією не здалося, ніхто в Америці легітимність голосування в Сенаті під сумнів не ставить... У нашій Верховній Раді практично кожен закон приймається за дуже сумнівною процедурою. Депутати голосують картками своїх відсутніх колег, — це порушення закону! Але відомство Грищенка це чомусь зовсім не обурює... Резолюцію щодо України приймали за процедурою unanimous consent — “одностайної згоди”. Її застосовують, коли жоден зі сенаторів не висуває до остаточного тексту застережень. Це не означає, утім, що в процесі роботи над резолюцією не було обговорення і дискусій. Були, тому початковий текст резолюції авторства демократа Джеймса Інгофа та республіканця Річарда Дурбіна зазнав певних змін. Зокрема зникла рекомендація Держдепу відкликати з Києва американського посла... Натомість заклик до української влади негайно звільнити Юлію Тимошенко та інших політичних в’язнів у резолюції залишився. У тексті документа також є заклик до Державного департаменту США заборонити видачу віз тим в Україні, “хто відповідальний за ув’язнення Тимошенко й погане поводження з нею”.

Резолюція Сенату має рекомендаційний характер. Тому, за футбольною термінологією, офіційному Києву показали не червону, а тільки жовту картку. Таке собі останнє “китайське” попередження... Ця жовта картка має шанси почервоніти. Не випадково ж Сенат США прийняв “українську” резолюцію за п’ять тижнів до наших парламентських виборів. Якщо, не дай Боже, Америка і Єросоюз не визнають жовтневих виборів чесними й демократичними, Державний департамент США відразу займеться виконанням рекомендацій своїх сенаторів. У тому числі й рекомендації про заборону видачі визначеним українським чиновникам американських віз.

Загалом, загадка, чому текст резолюції Сенату став для МЗС України аж такою несподіванкою. Можливо, у Києві сподівалися “задобрити” Вашингтон низкою спільних вигідних проектів в енергетичній сфері? Забули, мабуть, що великі держави, здійснюючи свою міжнародну політику, використовують різні підходи. Це і батіг, і пряник, і нездійсненні обіцянки, і практичний (часто цинічний) розрахунок... За океаном, щоправда, говоритимуть зараз про перемогу “цінностей”. Можливо, саме так і було. Україна ж не Саудівська Аравія. Не маємо стільки нафти, щоб Америка заради неї своїми демократичними цінностями жертвувала...