Чому брехня про справжню кількість втрат віддаляє перемогу України
Парламентаризм фактично поховано. Здирництво правоохоронців під приводом забезпечення держбезпеки стає нормою. Усі засадничі рішення в країні ухвалює лише одна особа та її почет. Корупція квітне буйним цвітом
Який, навіть рятуючи республіку, сумує за своєю фермою і бачить у своїх співгромадянах посестер і побратимів
З перемогами останній рік відверто сутужно, а рейтинг верховголовкома тане на очах. І це серйозно підважує його претензію на одноосібне лідерство України
А не стає сервером нашої «спільної справи»
Хто ми? Завод чи конструкторське бюро?
Карабахські уроки
Чим довше триває війна, тим більше ми ментально віддаляємося від сучасної Європи
Одержимість поверненням територій може коштувати нам втраченого майбутнього
Війна потребує концентрації повноважень та ресурсів у руках держави. Жодні добровольці, жодні волонтери, жоден бізнес не спроможний підмінити державну машину, на яку й лягає основний тягар ведення війни. Це аксіома
На днях Павло Казарін слушно атакував радянський штамп «економічний фронт», написавши, що існує тільки економічний, культурний, інформаційний тощо тил. Справжній фронт лише у шанцях
Воюєш, волонтериш, донатиш — однозначно свій, незалежно від статі, мови, релігії та політичних уподобань
Ви знаєте, чому росія, яка ще півтора року тому викликала в світі побоювання, а подеколи — навіть щиру заздрість та повагу, наразі на всіх парах летить до своєї найбільшої катастрофи ХХІ століття?
Ми надто дорого платимо, аби Україна була радикально несхожа на росію
Війна підняла поріг болю настільки високо, що він став нашим небосхилом
На часі ставити питання саме так. Бо наразі всі знають, проти кого ми бʼємося
Щойно влада стає нудною – на часі шукати їй альтернативу
Український рух опору слід готувати вже тут і зараз
Після ефіру у Савіка Шустера стало очевидним: маневри закінчились – між президентом та найбагатшою людиною країни почалася справжня війна
За іронією долі в Афганістані проживає приблизно стільки ж людей, як і в Україні