Воюючи проти дракона, ми все більше стаємо схожими на нього
Парламентаризм фактично поховано. Здирництво правоохоронців під приводом забезпечення держбезпеки стає нормою. Усі засадничі рішення в країні ухвалює лише одна особа та її почет. Корупція квітне буйним цвітом
Як ковток свіжого повітря: Україні необхідна пауза у війні, щоб змінити владу
Напишу вкрай непопулярну позицію. Але відмінність державників від політиків саме в тому і полягає, що перші не обовʼязково мають подобатись електорату, як вправний лікар не завжди подобається пацієнту.
Отже, я щиро сподіваюсь, що вже цього року війна зайде у глухий кут, на фронті встановиться динамічна рівновага, наші західні партнери домовляться з Китаєм — і в Україну прийде відносний мир. Швидше за все ненадовго. І вже напевно — не назавжди.
Звичайно, орда спробує використати павзу для переозброєння та перегрупування. Але хто не дає нам зробити те саме, тільки ефективніше?
Перерва у двобої двох боксерів дає шанси на відновлення обом. Питання тільки в тому, хто краще нею скористається.
Але пауза у війні нам потрібна більше, аніж росіянам навіть не так з причин переозброєння чи перегрупування. Якщо московія без великих зусиль законсервувала владу упиря ще на 6 років під час війни, то Україні вкрай потрібне перемирʼя, аби владу оновити.
Ключ до нашої перемоги (чи навіть виживання) лежить не в москві чи у Вашингтоні, навіть не на проспекті Повітряних сил у Києві, де знаходяться Міноборони та Генштаб — він лежить в владному трикутнику на Печерську. І чим довше ми зволікатимемо з оновленням влади, тим важче цей ключ буде знайти.
Трагедія сучасної України не тільки в тому, що нам не поталанило мати сусіда-некрофіла. Наша трагедія також у тому, що воюючи проти дракона, ми все більше стаємо схожими на нього. Парламентаризм фактично поховано. Здирництво правоохоронців під приводом забезпечення держбезпеки (памʼятаєте сумнозвісні «органи держбезпеки» часів сталінізму?) стає нормою. Усі засадничі рішення в країні ухвалює лише одна особа та її почет. Корупція квітне буйним цвітом.
Чим не рімейк часів росії часів раннього путіна, який тоді був народним героєм, бо обіцяв «мочити терористів в нужнику» і — слід визнати — мочив?
Тому нам, як ковток свіжого повітря, потрібна пауза у війні. Аби мати шанс перезавантажити владу. Нагадати олімпійцям, кому вони зобовʼязані своїми нинішніми посадами. Навести лад у власній країні. Вільно продискутувати, що вважати перемогою і як нам далі жити, якщо ми розуміємо, що росія нікуди не подінеться і принципово не зміниться.
Тому я молюся, аби бодай ненадовго гармати, дрони та ракети замовчали — і стало знову чутно слова. Бо схоже ми щодня стаємо глухішими й глухішими від постійних вибухів…
