Вибори у Польщі: влада може змінитися

У неділю, 15 жовтня, у сусідній Польщі відбудуться парламентські вибори. На фініші дуже жорсткої (можна навіть сказати — брудної) виборчої кампанії соціологи, як і раніше, виводять на перше місце правлячу зараз «Об'єднану правицю», головною силою якої є консервативна партія «Право і Справедливість» (ПіС). Але збереження влади після виборів останні опитування ПіСові вже не обіцяють. Якщо вірити соціологам, можливість сформувати новий уряд матимуть три опозиційні сили — «Громадянська коаліція», «Третій шлях» і «Нова лівиця».

Проведене тиждень тому опитування Estimator для видання DoRzeczy. pl (при­хильного до ПіС) прогнозує, що правляча партія одержить 36,9% голосів виборців. Лібе­ральна «Громадянська плат­форма» (ГП, головна сила «Гро­мадянської коаліції») матиме, за даними опитування, 30,5%, а коаліція «Третій шлях» (її ство­рили ліберальна партія «Польща 2050» і селянська партія PSL) — 9,4%. «Лівиці» й антиукраїнській «Конфедерації» Estimator про­гнозував по 9,3% голосів.

Опитування IBRiS (3−4 жов­тня): ПіС — 34%, ГП — 28,9%, «Третій шлях» — 10,6%, «Лівиця» — 10%, «Конфедерація» — 9,7%. Опитування Kantar для Fakty TVN і TVN 24 (2−4 жовтня): ПіС — 34%, «Платформа» — 30%, «Ліви­ця» — 10%, «Третій шлях» — 9%, «Конфедерація» — 8%.

І нарешті, опитування на замовлення прихильного до «Платформи» радіо RMF FM і ви­дання Dziennik Gazeta Prawna (2 жовтня). ПіС — 32%, «Платфор­ма» — 28,2%, «Третій шлях» — 11%, «Лівиця» — 10,2%, «Конфе­дерація» — 10%.

Опитування різні, а показують приблизно те саме. По-перше, дистанція між ПіС і «Платфор­мою», що у кращі для правля­чої партії часи виборчої кампанії сягала 10%, скоротилася. По-друге, в усіх опитуваннях «Тре­тій шлях» упевнено набирає по­над 8%. Чому це важливо? Тому що «Третій шлях» — це не пар­тія, а коаліція двох партій, відтак прохідний бар'єр для цієї політ­сили не 5%, а 8%. Якби «Тре­тій шлях» набрав менш ніж 8%, то до Сейму не потрапив би, і голоси, віддані за цю коаліцію, розподілися би по решті політ­сил (пропорційно до їх показни­ків на виборах). Звісно, найбіль­ше би тих голосів одержав ПіС. Але, судячи з прогнозів соціоло­гів, такої ситуації не буде.

Якщо 15 жовтня поляки про­голосують приблизно так, як обіцяли опитування, то піс­ля восьми років при владі ПіС її втратить. Самостійно сформу­вати уряд консерватори не змо­жуть — голосів не вистачить. І навіть якби захотіли (теоретич­но) залучити до коаліції «Кон­федерацію», то 231 голос, необ­хідний для більшості у Сеймі, не наберуть.

А от «триголова» опози­ція, якщо прогнози соціологів справдяться, сформувати уряд зможе. Наприклад, за результа­тами згаданого вже опитування для RMF FM, опозиція мала би у Сеймі 243 мандати: «Платфор­ма» — 153, «Третій шлях» — 48, «Лівиця» — 42, ПіС — 176, а «Кон­федерація» — 40. (Один мандат за будь-яких розкладів матиме німецька меншина).

Чому на фінішній ста­дії кампанії ПіС розгубив свою перевагу? Консерва­тори дуже не хотіли формувати уряд разом із антиукраїнською «Конфедерацією», тож прагнули здобути стільки голосів, аби ПіС вистачило для самостійної біль­шості.

На той момент правляча пар­тія мала в опитуваннях близько 38−40% голосів, тож бракува­ло небагато — трохи «опустити» рейтинг «Третього шляху», аби ця коаліція не подолала 8-від­соткового (для неї) виборчо­го бар'єра. Тож у ПіС вирішили: якщо активно «позахищаємо» польських фермерів від україн­ського зерна, то значна части­на виборців селянської партії, яка увійшла до «Третього шля­ху», точно перебіжить від PSL до ПіСу…

Трохи жорсткіша, ніж рані­ше, позиція ПіС щодо України, припустили у правлячій партії, допоможе вирішити ще одне завдання, необхідне для заво­ювання самостійної більшості - «збити» антиукраїнську «Кон­федерацію». Саме звідси, оче­видно, корені несподіваних заяв про начебто припинення пере­дачі Польщею зброї Україні… «Ядерному» електорату ПіС усі ці хитромудрі «фінти» на укра­їнському напрямку, напевно, не завадили. А от тим виборцям консерваторів, які 2019 року го­лосували за них не так із ідеоло­гічних, як із суто прагматичних міркувань (мовляв, як із еконо­мікою все більш-менш добре, то навіщо владу міняти?), див­ні «маневри» ПіСу явно не «за­йшли».

Схоже, прагматичних вибор­ців ПіС відлякали також антині­мецькі й навіть антиєвропейські нотки у кампанії правлячої пар­тії. Із Німеччини, разом із якою Польща входить до ЄС і НАТО, політики ПіС зробили ледь не… головного ворога. Мало не та­кого ж, як путінська росія… Зліс­ними ворогами Польщі, за уяв­ленням політиків ПіС, є нині й «брюссельські бюрократи», які прагнуть переселити до країни тисячі нелегальних іммігрантів із Африки…

Про таких іммігрантів біль­шість поляків справді не мріє. Водночас обкладинка одного з останніх номерів тижневика Do Rzeczy (прихильного до чинного уряду), який прямо закликав до виходу Польщі з Європейського Союзу (зокрема, через плано­вану ЄС «релокацію» мігрантів), мріям більшості поляків також не відповідає… Такий провока­тивний заклик додав балів опо­зиції, яка вже давно поперед­жає: відстоювання ПіСом свого бачення Євросоюзу як «Європи націй» (тобто заперечення не­обхідності подальшої інтегра­ції всередині ЄС) рано чи піз­но підштовхне консерваторів до «Полексіту»… Це зовсім не факт. Але своєю антиєвропейською риторикою під час виборчої кампанії політики ПіС такі звину­вачення не спростували.

Передвиборну ситуа­цію у Польщі активно ви­світлюють німецькі ЗМІ. І не лише тому, звісно, що саме Німеччину правляча у Варшаві партія зробила чи не головною своєю мішенню під час кампа­нії… Ідеться також про еконо­міку.

Як нагадує німецьке видан­ня Die Zeit, Польща входить до топ-5 найбільших торговель­них партнерів ФРН. Обсяг тор­гівлі Німеччини з Польщею аж у 11 разів більший, ніж Німеччини з рф, і постійно зростає.

Парламентські вибори у Польщі Die Zeit називає «най­важливішим випробуванням стійкості західної демократії пе­ред виборами наступного року в США». Можна припустити, що симпатії офіційного Берліна — на боці польської опозиції, адже жорстка антинімецька риторика політиків ПіС відносин між ФРН і Польщею аж ніяк не зміцнює…

Своєю чергою, німецьке ви­дання Frankfurter Allgemeine Zeitung звертає увагу на важ­ливість позиції польського жі­ноцтва у нинішній виборчій кампанії. «Опозиційні партії усвідомлюють, що їм необхід­но мобілізувати жінок, — конста­тує FAZ. — У Польщі традиційно високий відсоток тих, хто не го­лосує на виборах, середня явка — близько 60 відсотків». Посила­ючись на дані Newsweek Polska, німецьке видання зазначає: чи­мало польських жінок, більшість яких не бажає продовження влади ПіС (зокрема, через анти­аборційні закони, ухвалені кон­серваторами), досі вагаються, чи варто йти голосувати…

«Табір опозиції, схоже, усві­домлює: для зміни чинного уряду потрібні усі її „відтінки“, — пише FAZ. — І Дональд Туск. Найколоритніший опозиційний політик у Польщі, попри вели­чезну ворожість представників влади й певну критику у влас­ному таборі, доводить одне: він може збирати довкола себе на­товпи з різних регіонів і середо­вищ». Очевидно, до такої думки FAZ підштовхнув успіх організо­ваного лідером «Громадянської платформи» Туском опозицій­ного «Маршу мільйона сер­дець», який на початку жовтня відбувся у Варшаві. (За дани­ми організаторів, у заході взяли участь близько мільйона поля­ків, за даними влади — не більше ста тисяч).

І все-таки, попри усі пози­тивні для «триголової» опози­ції прогнози соціологів, говори­ти про її перемогу передчасно. Великий вплив на підсумки го­лосування може мати згадана німецьким виданням традицій­но низька явка на польських ви­борах.

Більшість електорату опози­ції - жителі великих міст, час­тина яких може не дійти до ви­борчих дільниць. Більшість електорату консерваторів — жи­телі невеликих містечок і сіл, від яких можна сподіватися більшої активності у день голосування. Тим паче, що разом із вибора­ми до Сейму й Сенату правляча партія проводить референдум.

Поляків запитають, зокрема, про їхнє ставлення до «релока­ції» до Польщі мігрантів, на якій наполягають «брюссельські бю­рократи», і до підвищення пен­сійного віку (за уряду «Платфор­ми» його піднімали, а потім, за уряду ПіС, знову знизили). Час­тина виборців ПіС, можливо, і не пішла би на вибори, — але на ре­ферендум точно піде («хай зна­ють, що ми тих мігрантів не хо­чемо»). А якщо на референдум підуть, то й на виборах прого­лосують. І навряд чи за «проні­мецького» Туска…