Зірка Улугбека

Коли ми рано-вранці під‘їжджали до Самарканда, почав накрапати дощ. Було ще темно, хоча вже відчувалось, що скоро вийде сонце. Ми були втомлені, оскільки після майже п’ятигодинного перельоту зі Стамбулу, пізно вночі пересіли в аеропорту Ташкента на автомобіль і поїхали до Самарканда.

Дорога до Самарканда не дуже хороша, хоча дорожнє покриття було більш менш задовільне, але таке, по якому не можна рухатись дуже швидко.

Саме тому, 320 км, які відділяють Самарканд від Ташкента, ми подолали майже за шість годин. Але зважаючи на те, що на Самарканд відведено лише чотири дні, з яких потім ми півтора дня витратили на поїздку у Бухару, то відпочивати майже не було часу.

В програмі нашої подорожі в Самарканд вже в перший день було ознайомлення з Площею Регістан.

Площа Регістан - це, без будь-якого перебільшення, всесвітнє культурне надбання людства. Саме тому вона входить до Світової культурної спадщини ЮНЕСКО, як один із найкращих прикладів ісламської архітектури.

Але в той час, коли ми повинні були знайомитись з шедевром - йшов дощ. Тому знайомство з цією площею відбулося ввечері. Хто бував в країнах арабського світу, знає і бачив, які надзвичайно красиві ці міста ввечері, коли вмикається дуже оригінальна підсвітка архітектурних ансамблів. Завдяки цьому архітектурні комплекси виглядають ще більш красиво і розкішно та створюють неперевершене враження. Завдяки таланту світлохудожників можна підняти на такий високий рівень сприйняття цих архітектурних пам’яток.

Певне уявлення про площу Регістан ми мали. У нас були буклети з фото цієї площі, а поки ми доїхали до неї, то наш гід Абдула, встиг багато що розповісти.

Прямо до площі на автомобілі під’їхати не можна. Поставивши автомобіль на паркінг, треба було пройти невеликий парк, а вже за ним і буде площа Регістан.

Дощ закінчився. Було достатньо тепло. Нас також супроводжував гарний настрій. Ми швидко йшли через цей невеликий парк і хотіли якомога скоріше побачили площу.

Але не сподівались, що прийдемо так швидко. Кінця парку ще не було, а гід нам запропонував різко змінити маршрут. Тому повернули, пройшли ще декілька десятків метрів, і несподівано для нас, тільки закінчився парк - перед нами відкрилася у всій своїй надзвичайній красі площа. Ми пройшли ще декілька десятків кроків і опинилися в самому центрі цього архітектурного шедевра.

Красота була неймовірна, ми були не просто вражені тим, що побачили перед собою, а шоковані. Три величезні і надзвичайно красиві монументальні споруди виблискували різними кольорами підсвітки, а оскільки перед тим був дощ і будівлі ще не висохли - краплини води переливалися різними відтінками від різнокольорової підсвітки, створювали якесь казкове відчуття нереальності.

Ми довгий час стояли, як вкопані, насолоджувалися цією неймовірною красою. Заради цієї миті абсолютно виправданий був важкий і довгий переліт та переїзд до Самарканда.

Площа Регістан розташована у самому центрі стародавньої частини Самарканда, є серцем не тільки Середньої Азії, а й культурної спадщини людства. З трьох частин цієї великої площі її оточують три величезні медресе, портали яких спрямовані до центру площі.
Кожна з цих медресе є унікальна, хоча архітектура майже тотожна, головна між ними відмінність - це оздоблення. Ці три медресе, які утворюють площу є найкращими зразками ісламської архітектури. Медресе - прообраз сучасних університетів, в перекладі це слово означає «місце, де викладають, навчають».

Якщо стояти лицем до площі, то зліва є найстаріша архітектурна пам’ятка - Медресе Улугбека. Спадкоємець великої держави Тимуридів, онук видатного Тимура, або як в Європі його іменують - Тамерлана - Улугбек, вступив на престол в 1409 році, а вже в 1417 році наказав побудувати медресе, яка потім буде назване його ім’ям. Саме ця будівля була першою на цій площі. У 1420 році будівництво завершено. Будівля нагадує прямокутник, а у внутрішній його частині - великий квадратний двір, в який є виходи з келій, що були житлом для студентів (загалом близько 100 келій).

Стіни, портали і усі інші елементи медресе мають унікальне і дуже красиве оздоблення за східними мотивами.

Свого часу, це був найбільший науково-навчальний заклад. Тут студенти вивчали філософію, астрономію, математику, іслам.

З правої сторони площі стоїть величава споруда - Медресе Шер-Дор. Побудували в 1636 році. Емір Бахадур, починаючи це будівництво, хотів, щоб новобудова була не гіршою, ніж медресе Улугбека, ні за площею, ні за оздобленням.

Якщо порівняти ці медресе, то може скластися враження, що вони майже однакові, але це не так. Хоча дійсно портал медресе Шер-Дор багато в чому нагадує портал медресе Улугбека. Але при будівництві медресе Шер-Дор були застосовані зовсім інші будівельні технології, матеріали. В перекладі Шер-Дор означає «прикрашений тигром». І це справді так, оскільки на порталі є дуже гарні сюжети з золотистими тиграми. До речі, цей художній сюжет є національним символом Узбекистану.

І в центрі площі знаходиться медресе Тілля-Карі. Медресе відрізняється від двох інших тим, що її побудовано таким чином, щоб логічно завершити архітектурний ландшафт площі і з’єднати між собою усі три медресе в один видатний архітектурний ансамбль.
В перекладі назва Тілль-Карі означає «покрите золотом».

З цього перекладу зрозуміло, в чому головна відмінність медресе від двох інших, але така відмінність не заважає цілісному сприйняттю усього комплексу.

Площа Регістан надзвичайно красива в будь-який час доби - і вдень, і вночі, та в будь-яку пору року. Ми провели на площі Регістан дуже багато часу і залишили її тільки глибоко вночі.

Можливо, ще більш красива внутрішня частина медресе. У деяких келіях зараз розміщуються сувенірні крамнички. Узбеки були дуже раді бачити тут гостей з України, про що вони щиро нам казали і пропонували дуже гарні сувеніри - унікальні вироби з дерева, кинджали з дамаської сталі і багато іншого.

Тут, в Самарканді, є багато пам’ятників які присвячені Улугбеку, цьому видатному вченому - філософу, математику і астроному. Особливі його досягнення в астрономії. Тут є музей Улугбека, його обсерваторія і дуже гарний пам’ятник.

В 1428 році Улугбек завершив будівництво обсерваторії, яка зараз носить його ім'я. Головним інструментом обсерваторії був стінний квадрат з радіусом 40 метрів і з робочою частиною від 20 до 80 градусів. Такого не було ніде у світі. Сама обсерваторія, яка складалася з трьох ярусів, була зруйнована, лише залишилась частина нижнього радіуса, який дає певні уявлення про високий рівень будівельників. Ця частина радіального азимута мусила бути надзвичайно точно запроєктована і побудована, оскільки була скерованою в певну точку зоряного неба. Вже в той час Улугбек створив зоряні таблиці, які є унікальними за розрахунками.

Тут, в Самарканді, поруч з музеєм Улугбека є підземна частина головного квадрата обсерваторії Улугбека, яка збереглась.

Пам’ятник Улугбеку дуже популярний серед узбеків, за півтори години, що ми тут провели, до пам’ятника приїхало не менше десяти весільних кортежів, і молодята поклали квіти до підніжжя свого видатного земляка. Узбеки взагалі дуже пишаються своєю історією і з великою радістю розповідають усім, хто сюди приїжджає, про видатну історію узбецького народу і Узбекистану, як держави.

Спілкування з узбеками, а його було дуже багато, - це найбільш приємна частина нашої подорожі в Узбекистан.

Єдине, що необхідно додати, - це самаркандський плов. Дуже смачний, кулінарний витвір узбеків-поварів. Він значно відрізняється від бухарського і ташкентського, хоча усі вони були надзвичайно смачні і невиправдано дешеві.

Читайте також: Перший католицький храм у Новому світі