Трагічний вибір Німеччини, що може коштувати європейцям мільйони життів

Тому що зазіхання Росії на українські території були би абсолютно неможливими, якщо би німецькі уряди на чолі християнських демократів чи соціал-демократів, не покривали загарбника.

Спочатку пані Меркель не погодилася на санкції проти «Газпрому» після загарбання Криму. А саме «Газпром» був головним, якщо не єдиним, вигодонабувачем від цього загарбання. Крім “малого призу” у вигляді крадіжки української компанії «Чорноморнафтогаз», «Газпром» отримав значно більший приз - доступ до газових депозитів у 200-мильній морській зоні на суму 400 мільярдів доларів за цінами 2013 року. Наразі через стрімке подорожчання газу оцінка вкрадених депозитів є набагато вищою. За такий “улов” Росія готова була терпіти будь- які санкції, крім санкцій проти “Газпрому”. Уряд Німеччини саме це їй і забезпечив.

І нинішній канцлер Шольц теж заявляє, що Німеччина не застосує санкції проти “Північного потоку-2” (тобто проти “Газпрому”) в разі нової російської агресії проти України.

І знову, як і Меркель, виставляє аргумент, що “Північний потік- 2” - це суто комерційний проєкт. Хоча не минуло і п'яти хвилин після завершення будівництва цього “суто комерційного” газогону, як російські війська почали кружляти біля українських кордонів.

Є щоправда, й інша Німеччина - та, яка залишиться і після відходу шредерів та шенбахів. Це Німеччина християнських принципів, які стоять вище від інтересів нафтохімічної компанії БАСФ та інших промислових гігантів, що прагнуть російського газу, не замислюючись про наслідки для миру на европейському континенті. Вони чомусь думають, що Україна без бою віддасть території, як це трапилося з Кримом у 2014 році. Вони гірко помиляються.

Понад 70 німецьких вчених вимагають докорінного перегляду зовнішньої політики Німеччини щодо Росії у листі надрукованому цього місяця. На жаль, не ці лицарі моралі визначають зовнішню політику Німеччини.

Залежність Німеччини від російського газу посилювалася останні 30 років. Рішення німецьких урядів відмовитися від німецького вугілля на користь російського газу з одночасним закриттям усіх атомних електростанцій багаторазово збільшило залежність німецької економіки від поставок російського газу. Крім того, закриття атомних електростанцій не тільки збільшило цю залежність в одному з видів палива, а й поставило усю електрогенерацію і теплогенерацію Європи у залежність від російських поставок газу.

Іспанія теж припустилася цієї помилки з відмовою від атомних електростанцій і наразі найбільше від усіх потерпає від високої ціни на газ, бо, на відміну від німецьких компаній, іспанські не мали довгострокових контрактів. Відтак повністю є залежними від спотових цін TTF.

Коли-небудь фахівці з історії Росії визнають, що її агресивність закладена не у менталітеті кремлівської верхівки і не в тому, що у керівництві надто багато колишніх спецслужбістів. І навіть не в тому, що, замість трохи сангвіністичних московських політиків, до влади прийшов рішучий пітерський кооператив “Озеро”.

(Саме через владу пітерців слід особливо тлумачити слова пісні депутата Держдуми Росії Сергія Шнурова: ”Учора бачив сон прекрасний - Москва згоріла вся до тла”. Бо якщо ці слова не розглядати, як ревнощі Санкт-Петербурга до Москви, то вони виглядають трохи дивними в устах російського народного обранця).

Агресивність Росії випливає з поєднання дещо протилежних інтересів експортерів сировини і державного бюджету, який ці експортери контролюють. Коли правителі не контролюють бюджетні доходи та видатки, то їх може спіткати доля царя Павла Першого, якого заколотники вбили у березні 1801 року. Павло Перший свої принципи та амбіції ставив вище від інтересів державного бюджету і не враховував інтереси землевласників- дворян, які були водночас і експортерами зерна.

У нестерпному бажанні покарати англійців за будь-яку ціну, він перевищив фінансові можливості держави і завдав збитків російським експортерам. За що і поплатився життям.

Також і цар Микола Другий не міг дати собі ради з бюджетними витратами, занурився у борги і змушений був зректися престолу у березні 1917 року.

Тому, коли Черномирдін, як голова правління “Газпрому”, зміг забезпечити 25% всіх надходжень до бюджету, то він і став найбажанішим прем'єром у буремні дев'яності. Але коли пітерські пацани “пробили (нафтове) вікно у Європу”, івідрахування до бюджету від продажу нафти перебільшило відрахування від продажу газу, то вони, на чолі з Путіним, заступили Черномирдіна як годівника бюджету і прем'єра.

У чому ж полягає небезпека, коли державний бюджет Росії контролюють експортери нафти? Експортери заробляють валюту, а не рублі. Частину валюти вони міняють на рублі для сплати податків та інших відрахувань до бюджету, бо всі витрати російського бюджету розраховуються і здійснюються у рублях.

Отже, що дешевший рубль, тим менше потрібно експортерам обміняти доларів, щоби наповнити бюджет, в якому половина дохідної частини забезпечується експортерами нафти та газу. Тому експортери нафти та газу зацікавлені у низькому курсі рубля, бо низький курс дозволяє їм з меншими зусиллями наповнювати бюджет.

У низькому курсі рубля зацікавлені всі експортери: і пшениці, і калійних добрив, і озброєння. Але ті експортери, що контролюють бюджетні надходження та витрати, зацікавлені набагато більше, бо це дозволяє їм ще й залишатися при владі.

Окрім того, вони ще більше зацікавлені у високих цінах на нафту та газ, бо це збільшує і їхні прибутки, і відрахування до бюджету. На жаль для них, у ринковій економіці підвищення цін на нафту та газ призводить до подорожчання рубля! Тим гірше для ринкової економіки, сказали у Кремлі. І як свого часу перський цар Ксеркс наказав шмагати неслухняні води Боспору, очільник Кремля вирішив відшмагати ринкову економіку.

На щастя для кремлівських можновладців, і на нещастя для решти світу, тут стають у нагоді російські Збройні сили. Вони дозволяють проводити агресивну зовнішню політику. А агресивна зовнішня політика ідеально сприяє вирішенню цього двоєдиного завдання : високих цін на енергоносії та низького курсу рубля.

Агресивна зовнішня політика зменшує курс рубля через зменшення попиту на рубль настрашених інвесторів. І водночас сприяє збільшенню ціни нафти (і газу) тому, що нафтотрейдери схильні закуповувати більше нафти на випадок початку військових дій. Виходячи із тих самих міркувань, через які пересічні люди закуповують сірники, сіль та інші необхідні припаси напередодні війни.

Звісно, якщо би Росія не мала другої за потужністю армії у світі, вона не мала б змоги своєю агресивністю впливати на підвищення цін нафти і зниження курсу рубля. Отже, найпотужніші у регіоні Збройні сили у комбінації з експортерами сировини при владі, створюють державу-монстра, що тероризує цілий світ.

І більш виховані чи менш виховані особистості у російській владі не можуть змінити характеру цього монстра. Якщо би навіть президентом Росії став чемно вихований мамою Ходорковський, він би проводив ту саму політику, що і Путін. Ми ж пам'ятаємо, що він теж підтримав загарбання Криму. Михаіл Ходорковський навіть навчився б замість інтелектуальних висловлювань спілкуватися короткими прислів'ями на кшталт: «Хто обзивається, той сам так і називається».

Тому, що саме така політика, принаймні у короткостроковій перспективі, дозволяє оптимізувати надходження до бюджету, а також і збільшити дохідність нафтогазових компаній Росії: як державних, так і приватних.

Але є і позитив у бажанні кремлівської влади балансувати бюджет. Це дає можливість Заходу розрахувати санкції, за яких бюджет Росії змушений буде зануритися у великі борги. А позичити гроші, щоб їх перекрити навряд чи вдасться. Захід каже, що запровадить саме такі санкції у разі нової агресії Росії. Звісно, якщо німецький уряд знову не стане на бік агресора, блокуючи санкції проти “Газпрому”.

Але що робити, якщо Росія буде і надалі тримати численні війська на кордоні з Україною з метою сприяти державному перевороту, а вдаватися до спроб негайного загарбання? Вже зараз вся колаборантська нечисть підняла голову у надії на прихід загарбників, і на цій підставі вимагає відставки уряду!

Сполучені Штати разом з іншими державами планують впровадити санкції тільки у випадку перетину кордону російськими військами. США все ж таки планують покарати «Газпром», навіть якщо Німеччина буде заперечувати. Для цього вони ведуть переговори з усіма можливими постачальниками скрапленого газу до Європи. І це єдине, що може гарантовано втримати Кремль від агресії.

Щоби показати, як навіть дописувачі таких шанованих видань, як The Wall Street Journal, не розуміють мотивації Кремля, наведу лише половину абзацу однієї з останніх статей: “Офіційні особи адміністрації президента США сказали, що передбачені санкції посилять падіння акцій на російських ринках, підвищать відсоток на запозичення коштів за кордоном та завдадуть збитків вартості російської валюти”. Ось так: налякали їжака голими сідницями! Путін сам витрачає купу зусиль та грошей, щоби зменшити курс рубля, а санкції у разі агресії проти України хочуть йому ще більше у цьому допомогти! Ще б додали, що виросте вартість нафти та газу, і Росія зможе на цьому ще більше заробити!

Сподіваємося, що це не плани адміністрації США, а російська пропагандистська диверсія. Натомість адміністрація США зробить усе можливе, щоби Росія втратила європейський ринок газу назавжди. І щоб ніякі меркелі та шольци не змогли цьому завадити. Але якщо російські війська будуть постійною загрозою на кордоні з метою заохочення державного перевороту в Україні, то санкції на цей випадок не передбачаються. Тому такий розвиток подій з постійним перебуванням великих угруповань російських військ на кордоні з Україною, які будь-якої миті готові до агресії, є більш вірогідним, ніж сама агресія.

Якщо ж Росії вдасться здійснити державний переворот в Україні за допомогою п'ятої колони, то вона і Україну загарбає, і санкцій уникне. Втім, є надія і в України. А саме, що ціни на газ у травні зменшаться до п'ятисот доларів за тисячу кубів, і європейські покупці газу відчують себе менш залежними від російського газу. Росії стане дорого утримувати таку кількість військ біля українських кордонів, а відведення їх змусить всіх ків і бойків бити себе у груди і божитися, що їхні висловлювання неправильно зрозуміли. За всіма гучними заявами і аргументами російських політиків немає ніякої іншої ідеї, крім пограбування українських ресурсів і встановлення контролю над ласими шматками української економіки.

Значні пограбування вже відбулися. І серед усіх цих пограбувань на першому місці стоїть пограбування найбільших українських депозитів газу у 200-мильній економічній зоні Криму. Тому що за вартістю це пограбування перевищує усі інші пограбування разом узяті. Це пограбування століття ретельно замовчується олігархічними засобами інформації України, і чергове запалення “победобєсія” з боку Росії не в останню чергу викликане і цим замовчуванням.

Бо воно сприймається Росією, як боязнь олігархату та його згода на пограбування кримських родовищ газу, що належать народу України. Отже, ми є свідками трагічного збігу трьох обставин. По-перше, непродуманої енергетичної політики Німеччини, що призвела до значної залежності від російського газу і як наслідок - шаленого коливання цін на газ та електроенергію у Європі. По-друге, контроль нафтогазового олігархату Росії над державним бюджетом, що провокує агресивну зовнішню політику Росії.

По-третє, небажання українського олігархату чинити опір Путіну, через загрозу втратити власний бізнес. Це ще більше розпалює апетити Кремля. Здається, адміністрація США усвідомила рівень загрози - почала перекидати війська і техніку до прибалтійських країн та інших союзників по НАТО. Також американці разом з англійцями прискорили поставки зброї Збройним силам України. Тому що економічні санкції, не підкріплені військовою підготовкою до російської агресії, не спрацюють.

Бо Німеччина, а також і Франція тільки на словах демонструють єдність зі США. А в реаліях мають свою гру, яка не передбачає таких санкцій, що можуть зупинити Росію. Збройні сили США у Європі повинні показати приклад готовності захищати країни-члени НАТО, як того вимагає 5-та стаття статуту цього оборонного союзу. І тільки продемонструвавши волю і готовність захищати союзників зброєю, можна і через небажання Німеччини та Франції вводити реальні санкції проти російських енергоносіїв, що зупинить агресію Росії. І Збройні сили України повинні день та ніч готуватися до відсічі агресорові. Тільки налаштованість ЗСУ чинити опір агресорові може змусити Німеччину та Францію припинити тиснути на Україну щодо територіальних поступок. А Росія може дійти висновку, що втрати живої сили та техніки у поєднанні з санкціями не вартують агресії. Що стосується цивільного населення, то запаси сірників та солі не врятують людей від важких випробувань війни. Тому слід зберігати спокій і не вдаватися до панічних дій, щоби економіка України не постраждала в разі, якщо Росія не наважиться перетнути наші кордони.

Читайте також: Німеччина виключила можливість постачання зброї в Україну: деталі