Прокляття Тамерлана

Самарканд зустрів нас дуже непривітно - холодно, йшов невеликий, але місцями, дуже щільний дощ. Дощі для Самарканда не рідкість. Хоча нам здається, що тут завжди спекотно.

Це не так. Влітку дійсно дуже жарко і сухо, температура повітря інколи доходить і до 45 градусів спеки, але взимку - холодно, нерідко сніг. Ми були в середині листопада, і вже дуже добре відчувалась пізня осінь, напередодні зими.

Дощ, який розпочався ще зранку, продовжувався майже цілий день, але це не завадило нам максимально корисно познайомитись з однією із головних пам’яток Самарканда - мавзолеєм Гур-Емір.

Гур-Емір перекладається, як могила еміра. Саме тут похований один із найбільш видатних завойовників у світі - Амір Тімур, якого на заході і у нас звикли називати - Тамерлан. Крім Тамерлана тут похована уся його рідня - онуки, брати і вчитель. Будівництво мавзолею Гур-Емір було розпочате самим Тамерланом після того, як у 1403 році помер його улюблений онук - Мухаммед Султан. Тімур був дуже пригнічений смертю цього онука, якого бачив своїм спадкоємцем. Але сталося так, що через два роки під час чергового походу в Китай Тамерлан помер і був похований саме тут, у ще недобудованому мавзолеї. Під час правління його видатного онука Улугбека, цей мавзолей добудували, і він став сімейною усипальницею Тимурідів. До речі, тут поховали і Улугбека.
Відомо, що цей архітектурний ансамбль став прообразом для знаменитого мавзолею Тадж Махал в Індії.

Вхід до мавзолею - через чудовий портал, який за своїм архітектурним стилем нагадує арабську або перську архітектуру. Після того, як ви пройшли цей портал, відкривається в усій своїй красі сам мавзолей Гур-Емір, який створено у формі однокупольної будівлі. Купол мавзолею дуже великий - його діаметр становить 15 метрів, а висота - 12,5 метра. І купол, і стіни дуже гарно оздоблені - надзвичайно красиві, особливо верхня їх частина.

Внутрішня сторона мавзолею теж дуже красиво оформлена і оздоблена. Вікна спроєктовані і побудовані так, що світло потрапляє на внутрішнє оздоблення мавзолею таким чином, і створюється надзвичайно красивий ефект. Але коли сонце заходить, і вмикається підсвітка, вона створює унікальне враження вишуканої краси.

Тут же знаходяться могили самого Тімура (Тамерлана), його синів - Шахруха Мирза і Мираншаха, онуків - Музаммеда Султана і Улугбека, правнуків ( двох малолітніх синів Улугбека) і його духовного вчителя Мир Сайду Барака. До речі, у духовного вчителя Тимура найбільш великий за розмірами надгробок. Саме в ногах свого духовного вчителя і заповідав Тимур себе поховати. Усього 7 могил. Але вони не справжні, а лише декоративні. Справжні захоронення знаходяться тут же, у підвалі, який має невисоку стелю, і без декору.

Надгробок на могилі Тамерлана зроблений з темно-зеленої нефритової плити, а усі інші - з плит світлого кольору. З цим похованням Тамерлана пов’язано декілька легенд. Сучасні узбеки в них свято вірять, як і у велич видатного пращура. Отже, легенди.

Перша пов’язана саме з цією надгробною плитою на могилі Тамерлана. У 1740 році цю плиту, яку на могилі свого діда встановив Улугбек, попри те, що на цій плиті були викарбувані слова: «Кожен, хто порушить мій спокій в цьому житті або в наступному, буде підданий стражданням і загине», вивіз іранський завойовник Надір-шах і застосував її як сходи перед його троном.

З цього моменту на голову іранського правителя і його оточення несподівано навалилась величезна кількість бід і горя. І лише після того, як правитель за наполяганням свого оточення повернув надгробну плину на могилу Тамерлана, - всі негативні явища і біди припинились. Але під час транспортування цієї плити назад у Самарканд вона розкололася на дві частини, і в такому вигляді зараз знаходиться на могилі Тамерлана. Повернення нефритової плити назад на могилу Тамерлана не врятувало Надір-шаха. Він був убитий в 1747 році.

Друга легенда стосується подій 1941 року. За рішенням тодішнього уряду Узбекистану в червні 1941 року була відкрита гробниця в Гур-Емірі, а 19 червня 1941 року і могила Тамерлана. Легенда говорить про те, що в цій могилі знаходився злий дух війни, про що археологів попереджали самаркандські старійшини, які просили не відкривати могилу Тамерлана, не турбувати його дух, оскільки це може призвести до великого горя і руйнівної війни. При цьому старійшини посилались на стародавні манускрипти, в яких було це застереження.

Але археологи, серед яких був археолог Герасімов, який, казали, міг за черепом відтворити образ людини, не послухали застереження старійшин і не звернули увагу на заклинання, яке було викарбуване на могильній плиті Тамерланана. Через два дні почалася війна. Прах Тамерлана вивезли у Москву, де Герасімов відтворив за черепом його образ.

Після того, як про цю легенду доповіли Сталіну, він розпорядився негайно назад повернути прах Тамерлана. Але перш ніж знову поховати його, прах Тамерлана місяць літаком возили над лінією фронту. Через декілька тижнів у війні відбулися кардинальні зміни - перемога в Сталінградській битві і початок поразки Гітлера. Казки, звичайно, але для туристів потрібні легенди.

Правдою, однак, є археологічні розкопки і відкриття могили Тамерлана та подальше поховання праху в 1942 році. Якби там не було, але узбецькі екскурсоводи із захопленням розповідають про величезні подвиги і завоювання Тамерлана. Вони з гордістю говорять про те, що є спадкоємцями великого пращура.

Відомо, що Тамерлан був достатньо освідченою людиною, знав декілька мов, цікавився архітектурою, живописом, поезією, наукою. Дуже поважав і високо цінував видатних філософів чи архітекторів. Коли зустрічався з видатними представниками науки, мистецтва, архітектури завжди спускався зі свого високого трону вниз, щоб вести розмову.

Йому належали ідеї з будівництва архітектурних споруд, які і на сьогодні вражають своєю красотою і вишуканістю.

Тамерлан був видатним завойовником, надзвичайно агресивним і жорстоким. Був дуже хоробрим, і сам безпосередньо брав участь у всіх військових баталіях. В одній із битв Тамерлана було важко поранено в ногу, і він став калікою. Але це не завадило йому очолити великі завойовницькі походи, в яких вдалося отримати незначні перемоги. Він управляв величезною імперією, яка простягалася від Гангу і Інду до Зеравшану і Сирдар‘ї, від Босфору до Тянь-Шаня. Вона включала в себе Мавераннахр (історична область Центральної Азії), Іран, Ірак, Афганістан. Тімур дав назву цій державі - Туран.

Тамерлан мав військо, яке налічувало понад 200 тисяч воїнів. Воно було організовано за прикладом Чингісхана - десятки, сотні, тисячі, а також спеціальний загін з десяти тисяч воїнів.

Про Темерлана і його рід Тімурідів можна розповідати безкінечно. Ми розраховували, що достатньо швидко ознайомимося з цим мавзолеєм, але було так багато цікавої інформації, що хотілося слухати і слухати.

Коли ще ми були в дуже красивому приміщенні, де знаходяться надмогильні плити Тімура, двох його братів і онуків, в тому числі відомого астронома Улугбека, нас дуже вразило те, що екскурсовод, який з нами був, справив поминальну молитву біля могили Тімура.

У цьому приміщенні була якась особлива енергетика, яку ми надзвичайно гостро відчували. Не могли пояснити, в чому саме виявилось це відчуття, але воно дуже чітко проникало в нашу свідомість.

На виході вже з цього приміщення ми звернули увагу, що є сходи, які ведуть вниз у підземелля. Я спочатку думав, що це вхід до того місця, де знаходяться самі могили, але помилився - ті сходи вели до достатньо великого підземного приміщення, в якому розташована сувенірна крамничка.

Читайте також: Тут жив Ходжа Насреддін