Батьківщина Лесі Українки, генерала Залужного та серце поліського краю…

Близько року затишне містечко Звягель на Житомирщині (населення за станом на травень 2023 року — 62 тисячі) позбулося радянського минулого і совкової назви Новоград-Волинський. Історична назва міста була у часи Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. За наказом російської цариці Катерини II місто перейменували на Новоград-Волинський. Сьогодні Звягель — надійний тил, потужний волонтерський центр.

Хочеш безкоштовну квартиру — влаштуйся на роботу

Міський голова Микола Боровець розповів «ВЗ», що Звягель — перше в Укра­їні місто, де запроваджено вигідні для гро­мади умови передачі квартир у гуртожит­ках, які готують спеціально для вимушених переселенців. Хочеш безкоштовну кварти­ру — офіційно влаштуйся у Звягелі на ро­боту. Мер каже, не має значення, чи на державну роботу, чи у приватну фірму. Го­ловне, що вимушені переселенці не будуть у місті вічними споживачами, а будуть інте­гровані у життя містечка та працюватимуть на його розвиток. Наразі для їхніх потреб ремонтують гуртожитки.

Мені Звягель сподобався більше, ніж обласний центр — Житомир. Місто істо­ричне, з поліським шармом, чисте, догля­нуте… У спальних районах кожна друга ба­гатоповерхівка має незвичні балкони — з орнаментом вишиванки синьо-жовтого ко­льору.

Тут чимало кварталів для родин вій­ськовослужбовців. Якщо хочете подивити­ся на історичні «фішки» містечка — завітайте до Звягельського замку (точніше, його за­лишків). Замок звели князі Острозькі. Він постав на скелястому березі річки Случ. Під час визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького українські козаки захопи­ли замок. Під час штурму було зруйновано його вежі, стіну… Козаки контролювали за­мок кілька років.

«Князі Острозькі зробили чималий вне­сок в історію Звягеля, — розповідає „ВЗ“ краєзнавиця Вікторія Ткачова. — Залиш­ки замку збереглися досі, таким може по­хвалитися не кожне місто України. Ще одна „родзинка“ нашого міста — музей родини Косачів (родичів Лесі Українки). Він — єди­ний у світі, присвячений Косачам. Родина колоритна, бо походила з роду греків».

Усі хочуть поспілкуватися з батьками Залужного

У Звягелі народилися поетеса Леся Українка. У центрі містечка є затишна пло­ща імені Лесі Українки з монументом на честь відомої на весь світ письменниці. Іменем Лесі названо і місцеве ательє одя­гу, яке шиє жіночі та чоловічі штани на екс­порт, а на початку широкомасштабного вторгнення рф шили на фронт форму для військових.

На площі Лесі Українки туристи зупиня­ються, аби зробити світлину на згадку, за­кохані освідчуються у почуттях, літератори проводять акції з читання творів… У Звя­гелі заведено так: після того, як молодята обміняються обручками, йдуть у сквер на високому березі Случі, за Палацом культу­ри імені Лесі Українки. Біля фортеці до ви­соких стовпів підвішено дзвін — кажуть, там треба постояти на щастя молодої сім'ї.

«Запис про народження у Звягелі Ла­риси Петрівни Косач (Лесі Українки) є в метричній книзі міської Соборної Преоб­раженської церкви, — розповідає Вікто­рія Ткачова. — Дядько жартівливо називав Лесю „жабенятком новоградволинським“. Саме він навчив її плавати в Случі. Лариса прожила у Новограді-Волинському від на­родження і аж до переїзду родини до Луць­ка навесні 1879 року. Перед від'їздом із Новограда-Волинського Леся роздавала приятелям свої речі, серед яких були ма­лий на неї одяг, лялька без… голови, але в золотих черевичках, дзиґа… Майбутня поетеса любила колекціонувати іграшки. Наше місто приваблювало багатьох інших знаних персон. У жовтні 1846 року у примі­щенні поштової станції Новограда-Волин­ського зупинявся Тарас Шевченко».

Директорка туристичного центру Звягеля Аліна Томаш веде нашу гру­пу туристів до історичного місця — площі, яку в народі називають «Угол». «Це зна­менитий історичний куток, — продовжує розмову пані Аліна. — „Угол“ — перехрес­тя чотирьох вулиць центру. У давнину тут відбувалися усі важливі історичні події то­дішнього Новгорода-Волинського. Через „Угол“ часто проходили Леся Українка та її мама Олена Пчілка. Можливо, поетеса на­дихалася живописними краєвидами цен­тру міста».

Запитую, чи пишаються місцеві своїм відомим земляком генералом Залужним. «Зараз кожен другий турист Звягеля за­питує, де мешкають батьки Залужного, в якій школі він навчався, з ким дружив… Усі хочуть поспілкуватися з батьками Залуж­ного, — пояснює екскурсоводка Анастасія. — Не всі місцеві знають, де жив Залужний. Відомо — у кварталі військових, на тому березі Случа. Майбутній генерал навчав­ся у СШ № 9. Потім вступив до Новоград-Волинського машинобудівного технікуму, який закінчив з відзнакою. Зараз у Звягелі мешкає мама Валерія Залужного».

«Ніби хтось постукав з-під землі»

У центрі Звягеля, поруч з площею Лесі Українки, на тротуарі побачила провалля. Воно обгороджене. Виявилося, провалля тут уже кілька місяців… Аліна Томаш каже, це трапилося випадково — вночі, причо­му діра утворилася сама собою, ніби хтось постукав з-під землі. Коли комунальники прийшли вранці засувати провалля, вия­вили, що всередині є залишки підземних переходів, розділених окремими кімната­ми. Також там знайшли залишки побутових речей. Після цього археологи та історики взялися вивчати провалля. Припускають, це підземні ходи, які вели до Звягельсько­го замку.

«Ніхто зі старожилів не знав про існуван­ня цих підземних ходів, — продовжує роз­мову Аліна Томаш. — Досліджуємо архіви. Підземні ходи, які вдалося розкопати, ви­вчаємо. Можливо, незабаром це буде но­вий туристичний об'єкт міста. Це якась містика! Тільки місто повернуло свою іс­торичну назву, як через рік утворюється провалля, ніби сигналізуючи про історичні скарби, які раніше були приховані, а зараз вириваються на поверхню».

«Провівши попередні дослідження про­валля, ми знайшли кімнату, від якої у два боки йдуть тунелі. Перший тунель, який нам цікавіший, йде близько п’ятнадцяти метрів у бік Звягельського замку, — розповів на­чальник управління культури і туризму Звягельської міської ради Олександр Широкопояс. — У ньому кладка стін поді­бна до тої, яка є у фортеці. Під час попе­редніх розкопок ми також знайшли уламки глечика, ймовірно, з XVIII століття. Археолог Олександр Тарабукін запевнив, що знахід­ка має історичну та культурну цінність, ре­комендував продовжити археологічні роз­копки».