Маґдебурґ - колиска міського самоврядування

«Великий замок» (переклад назви міста з давньоверхньонімецької) — улюблене місце відпочинку засновника Римської імперії Оттона I Великого та батьківщина Маґдебурзького права. Населення сучасного Маґдебурґа — столиці федеральної землі Саксонія-Ангальт — лише 238 тисяч. Проте до XVII століття місто було одним з найбільших і найбагатших у країні.

Маґдебурґ засновано у 805 році як форпост франків проти слов’ян і мадярів. Та з роками його місія змінилася, місто стало колискою східно­європейського християнства, центром Маґдебурзького архієпископства (зали­шається ним і досі). Саме ця архідієцезія (церковна адміністративно-територіаль­на одиниця вищого рівня, очолюється архієпископом) займалась християніза­цією далеких і близьких сусідів: Саксонії та західних слов’ян.

До речі, Маґдебурґ підтримав Київ­ську Русь у першій спробі християнізації. Княгиня Ольга звернулася до тогочасно­го владодержця Оттона І із клопотанням навернення Руської держави. Імператор радо посприяв Києву з місіонерами і на­віть з першим єпископом. Отож на за­прошення княгині до матері міст руських, всупереч своїй волі (але за благосло­вення архієпископа Вільгельма), при­був Адальберт Маґдебурзький — перший єпископ-місіонер на Київській Русі. Що­правда, його місія провалилась через опір місцевих язичників на чолі зі сином княгині Ольги — Святославом.

Міське планування в Маґдебурзі ста­ровинного зразка. Забудовувався град із поділом на окремі зони: світську і духо­вну (церковну). Хоч місто дуже розбом­били в часи Першої світової (більше по­страждав лише Дрезден), тут збереглись споруди різних епох. У старій частині є і середньовічні монастирі (наприклад, мо­настир Святої Діви Марії, збудований в ХІ столітті), і старі церкви (зокрема храм Святого Йоана 941 року, у якому про­повідував сам Мартін Лютер), і архаїчні пам’ятники (пам'ятник імператору Отто­ну, зведений у 1240 році), і навіть древ­ні пам’ятки світської архітектури (Altes Rathaus, тобто стара ратуша, побудова­на у кінці ХІІ століття).

Головною окрасою «великого замку» є храм Святих Катерини і Маврикія з ба­штами заввишки 99,25 м і 100,98 м. Це найстаріший готичний собор Німеччини, де вінчався, а згодом і був похований сам імператор Оттон. Перший імператор Священної Римської імперії безмежно любив місто (навіть спрезентував його своїй дружині як весільний дарунок).

Ще в епоху відродження Маґдебурґ став протестантським. Фактично за те і був жорстоко знищений військами Като­лицької ліги в часи тридцятирічної війни (першої загальноєвропейської війни між католицькими і протестантськими дер­жавами). Протягом трьох днів католицькі солдати чинили ґвалтування, грабунок і розбій. У результаті жорстокої наруги було вирізано 4/5 населення міста. З 30 тисяч жителів живими залишилось мен­ше, ніж 5 тисяч. Головну святиню лица­рі-католики пограбували, а саме місто підпалили разом з жителями, серед яких були діти та жінки. Після «плюндрування Маґдебурґа» місто, звісно, оговталося, проте не повернуло своєї розкоші і пиш­ності.

Саме мер Маґдебурґа Отто фон Гері­ке буквально через 20 років після спус­тошення рідного міста відкрив вакуумне відкачування повітря і довів існування атмосферного тиску. Відомий німецький фізик, інженер та філософ був бурго­містром протягом 30 років. Він до того ж став винахідником одного з перших електростатичних генераторів, винай­шов водяний барометр, за допомогою якого з’явилася можливість передбача­ти бурю. Серед його заслуг — і «Маґде­бурзьке право» — одна з найпоширені­ших систем міського самоврядування у середньовічній Європі

Сьогодні Маґдебурґ - сучасне євро­пейське місто із великими банками та духом середньовіччя. Маґдебурці ніколи не замикають своїх велосипедів і майже не смітять.

У місті повно пам’ятників сучасного мистецтва й «новоспечених» історичних монументів, адже німці пам’ятають власну історію. Тут чудова інфраструктура і пре­красна природа… Є навіть міст, до слова, найдовший у Європі. Довжина цього чудо-мосту — 918 метрів, 228 з яких пролягає над водою, а 690 — над сушею. Німці вико­ристали на зведення «водного перехрес­тя» близько 24 тисяч тонн сталі та 68 ку­бічних метрів бетону. Держава виділила на будівництво приблизно півмільярда євро заради безпеки: аби убезпечити життя моряків, коли р. Ельба зневоднюється, та заради комфорту власних громадян — щоб зрізати суднам і баржам гак завдовжки 12 кілометрів.