Чому Кім Чен Ин не ходить до вітру, а Дональд Трамп ненавидить сходи…
Про панічні страхи сильних світу цього
За подробицями історичної зустрічі північнокорейського диктатора Кім Чен Ина з американським президентом Дональдом Трампом прискіпливо стежили не лише політики, дипломати й експерти-міжнародники. Зліт у Сінгапурі зацікавив і любителів залаштункових секретів та шпигунських історій. Инівські спецслужби цікавих не розчарували: бодігарди-бігуни, які супроводжували броньований лімузин «батька нації», та мобільний туалет для «вождя» були не єдиним приводом для обговорень.
Від яких страхів Кім Чен Ин намагається відгородитися «залізобетонною» охороною, зрозуміло. А з якою диктаторською фобією пов’язаний «похідний горщик», дізнаєтеся з добірки «ВЗ» про те, чого панічно бояться сильні світу цього.
Коли фекалії — державна таємниця
До Сінгапуру північнокорейську делегацію супроводжував повітряний кортеж. Крім головного борту з «тілом № 1» і численною охороною, в аеропорту приземлилися ще два Іли — зі спецвантажем. У вантажних відсіках були «броньовик» і кілька автомобілів супроводу, особисті речі Ина та обов’язковий атрибут — мобільний туалет. Можна подумати, що у «батька нації» — нетримання чи ще якісь проблеми зі здоров’ям, тому і носяться за ним із «ноцником». Негаразди, можливо, і є («вождь» же не бронзовий), а мобільний туалет (такими ж обладнані й автомобілі, якими користується північнокорейський лідер) потрібен якраз для того, аби про діагнози Ина не знав ніхто, крім його придворних ескулапів. У коментарі The Washington Post це підтвердив біженець з Північної Кореї Лі Юн Кеола, який багато років працював у службі безпеки лідерів КНДР. «Вміст» туалету зберігає інформацію про здоров’я, яку не можна залишати «ворожим розвідувальним службам», пояснив «унітазофобію» Ина Кеола.
«Пахучі» аналізи можуть розповісти не лише про хвороби, раціон харчування та погані звички, а навіть про темперамент «піддослідного». Принаймні так вважали радянські спецслужби. На початку 40-х при НКВС навіть створили окремий секретний відділ, агенти якого займалися «полюванням» на… екскременти «потрібних об’єктів».
Колишній радянський контррозвідник Ігор Атаманенко каже, що знайшов в архівах спецслужб документальні підтвердження діяльності такої «фекальної розвідки», у «клієнтську базу» якої потрапив і тодішній лідер Китаю Мао Цзедун. «У грудні 1949 року Мао прибув до Москви, щоб особисто познайомитися з «батьком народів» і підписати договір про дружбу, — розповідав Атаманенко в інтерв’ю «КП». — Найскладнішим, як не дивно, виявилося взяти у Мао «руду» (так делікатно спеціалісти називали матеріал для досліджень). Його поселили на держдачі, де у туалетах встановили унітази особливої конструкції. Усе зібране потрапляло у спеціальні накопичувачі. Але виник казус: китайці не користувалися унітазом за прямим призначенням — вони звідти пили. А потреби справляли поза будинком.
Вихід знайшов Берія. Десять днів поспіль запрошував Мао у Кремль — начебто на переговори зі Сталіним. Історики потім скажуть: «Так вождь підкреслював свою першість, хотів принизити Мао Цзедуна, змушуючи його добами чекати на аудієнцію». Але реальною причиною багатоденних посиденьок Мао у Кремлі була необхідність отримати його психологічний портрет. Гостя годували, як на забій. І таки домоглися бажаного. На стіл Сталіну лягла довідка про психотип китайського лідера".
«Якщо, наприклад, у фекаліях виявляли високу концентрацію амінокислоти триптофан, робили висновок, що людина спокійна і поступлива, — пояснював Атаманенко. — Нестачу калію в екскрементах розглядали як ознаку безсоння і неврівноваженості».
Добре, хоч на переговорах із Трампом за Ином «горщик» не носили. Обмежилися «стерильною» ручкою, яку замість тієї, що піднесли для підпису документів, подала сестра «вождя» (вона була у складі делегації). Перед тим ручку ретельно протер тілоохоронець. Якщо у північнокорейського диктатора фекалії недоторканні, то що вже про доступ до тіла говорити?!
У путінському кабінеті — як в операційній
У Путіна лише думка про те, що його можуть отруїти, викликає панічний страх. Полетів до Мінська — його там хлібом-сіллю зустрічають, а він навіть крихти до рота не поклав. Фінська преса писала, як під час липневого візиту Путіна до Гельсінкі (на зустріч із Трампом) для нього навіть вже перевірені пляшки з водою на столі міняли. А все тому, що особиста охорона В.В.П. мала необережність на кілька хвилин упустити розставлені на столі пляшки з поля зору.
Де б не був Путін, їжу перед подачею до «царського столу» дегустують (чи не отруєна). І не тільки їжу. Ось що писав про це автор книги «Крихка імперія: як Росія полюбила і розлюбила Володимира Путіна» Бен Джуда (американський публіцист досліджував поведінку і звички кремлівського очільника, спираючись, зокрема, на численні інтерв’ю з тими, хто знає В.В.П. не з чуток): «Перед закордонними візитами президента спецслужби все планують заздалегідь. За місяць до прибуття Путіна у те чи інше місто туди прилітає група, яка проводить попередню перевірку готелю. За тиждень до візиту резервують й опечатують 200 номерів. Доступ у президентський закритий для всіх. Постіль і туалетне приладдя прибирають і замінюють.
З’являються засоби гігієни і свіжі фрукти у спеціальній упаковці з кремлівськими печатками. Усе необхідне для президента доставляють окремим рейсом. Російські кухарі, офіціанти, техперсонал. Паркуються вантажівки з доставленими з Росії продуктами. За місцевими кухарями спостерігатимуть охоронці, агенти ФСБ і ціла команда дегустаторів".
Інший вселенський страх Путіна — старість. Путінську геронтофобію підтверджують не лише його «ботоксний фейс» і фанатична пристрасть до спортзалу, а й психіатри. Головний «кремлівець» так боїться виглядати слабким (старість для нього найбільше асоціюється зі слабкістю), що готовий хоч під штангу, хоч під скальпель пластичного хірурга.
У Путіна — «страх показати людям і собі самому навіть найменші ознаки в’янення, — написав у своєму блозі автор книг з популярної психології, лікар-психотерапевт Володимир Леві. — Схоже, радники-іміджмейкери не сміють сказати йому, що це смішно, що нав’язливі демонстрації фізичної хвацькості і плотської нев’янучості якраз і демонструють усім, куди сонце хилиться. Що телевізор — не лише велетенська лупа, а й рентгенівський апарат».
Про здоровий дух Путіна говорити не доводиться, а здорове тіло йому не лише піар-картинками (а-ля скачки з голим торсом на коні) організовують. Під час однієї з робочих зустрічей у президентському кабінеті придворні телеоператори мали необережність зняти відеоряд з такого ракурсу, що допитливі очі помітили на стіні… випромінювач. Це апарат з ультрафіолетовими лампами, випромінення яких вбиває бактерії, віруси, грибки. Такі «дезінфектори» встановлюють, зокрема, у процедурних кабінетах та в операційних. «Дезар» у путінському кабінеті — на випадок, якщо хтось зі «смердів» насмілиться явитися до царя з якоюсь заразною болячкою. Ще б дезінфекційний душ на вході до президентських «покоїв» встановили…
Єлизавета ІІ не розлучається з рукавичками, Трамп — з антибактеріальними серветками
Дональд Трамп і кілька мільйонів віддав би винахідникові тканини, яка дезінфікує усе і всіх. З неї президентові не лише ділові костюми, а навіть піжами шили б. А все через те, що у Трампа — гермофобія, страх перед можливістю заразитися при контакті з людьми чи навколишніми предметами. Може, скандальне «фірмове» рукостискання зі смиканням — це у Трампа не лише вияв зверхності, а й нервове? Це ж що всередині у гермофоба твориться, коли уявляє, скільки «живності» прилипне від чужих до його рук?!
Покоївкам заборонено торкатися туалетного приладдя Трампа, особливо — зубної щітки. А поручні на сходах у Білому домі, мабуть, по десять разів на день драять. Сходи — подвійний жах для Трампа. Панічну боязнь брудних перил підсилює страх взагалі підніматися і спускатися сходинками.
Це клімакофобія. Люди, які хворіють на цю рідкісну фобію, бояться, що самі зі сходів впадуть або що хтось їх зіштовхне.
Схоже, мікробів очільник Білого дому боїться менше, ніж скотитися зі сходів. Після візиту до Вашингтона британського прем’єр-міністра Терези Мей (у січні минулого року) Інтернет облетіли відеокадри, де видно, якою орлиною хваткою Трамп вчепився у «непродезінфіковану» руку гості, коли треба було спуститися сходинками.
Помиляєтеся, якщо вважаєте, що британська королева
Є у королеви і страхи, пов’язані з рослинами та собаками.
Мабуть, на тамтому світі воліла побачити путінського лабрадора Коні і його господаря канцлер Німеччини Анґела Меркель — у той момент, коли кремлівський очільник привів свою чотирилапу на зустріч із німецькою гостею (було це 2007 року у Сочі). У Меркель — кінофобія, панічна боязнь собак. Путінське виправдовування «не знав» було радше хорошою міною за огидної гри. «Посвячені» кажуть, що В.В.П. навмисно організував «собачий сюрприз» для психологічного тиску на Меркель.
Крім собак, фрау Меркель панічно боїться грози. Точніше — опинитися без укриття, коли небо розривається блискавками і громом. Про цей свій страх канцлер сама розповіла в одному з інтерв’ю.
