Був би українець, а справа знайдеться
У Росії засудили п’ятого українського бранця. Пришили шпигунство.
Російські «ефесбівці» і «кривосудді» справно відпрацьовують свій хліб — справи і вироки проти ув’язнених українців пачками штампують. А у перервах встигають незручних свідків позбуватися. Так, як зробили це зі сестрою Надії Савченко, заборонивши їй в’їзд до Росії на п’ять років (Віра Савченко проходить у справі як свідок від захисту). Черговою жертвою «найгуманнішої у світі» раша-системи став 73-річний українець Юрій Солошенко. За звинуваченням у шпигунстві колишнього гендиректора полтавського оборонного заводу «Знамя» засудили до шести років колонії суворого режиму.
Юрій Солошенко став п’ятим у санкціонованому Кремлем «каральному списку» (з прізвищами тих, кого судять нібито за злочини проти Росії, а насправді — за український паспорт). Наприкінці серпня служителі путінської Феміди винесли вироки «кримським терористам» Олегу Сенцову (20 років за ґратами), Олександру Кольченку (10 років), Геннадію Афанасьєву та Олексію Чирнію (останнім дали по сім років ув’язнення). До кінця року, прогнозують адвокати, прозвучить вирок й у справі Надії Савченко (інкриміновані їй статті передбачають покарання до 25 років).
В очікуванні прогнозованого вердикту «винен» Юрій Солошенко провів у СІЗО 14 місяців. Зв’язок з рідними в Україні підтримував лише через переписку. Приїжджати дружині та синам на побачення і судові засідання заборонив, побоюючись, що їх візьмуть в оборот, аби пришвидшити його «щиросердне зізнання» у шпигунстві.
Слідчі «накопали» (з пальця) на Солошенка такого, що у голові не вкладається. Намагався, мовляв, контрабандою вивезти з Росії на «КамАЗі» комплектуючі (не прості, а секретні, як відрапортували у ФСБ) до зенітної ракетної системи. Та ще й співучасника у російському Міноборони завербував — за шість тисяч доларів. А заслали «шпигуна-ракетника» у Білокам’яну, за версією слідства, на замовлення двох українських підприємств, які займаються відновленням систем протиповітряної оборони.
Прокурор вимагав для Солошенка 10 років колонії. Суд дав шість. Схоже, «щиросердне зізнання» з пенсіонера таки вибили. «Йому нема в чому зізнаватися, бо він не шпигун, - каже дружина Юрія Солошенка. - Але в одному з останніх листів написав, що простіше буде взяти провину на себе. Певно, його вже так запресували».
Підтвердження чи спростування озвученої й адвокатом заяви про визнання його підзахисним провини від самого Юрія Солошенка не було. Про що він говорив у своєму заключному слові на суді, теж невідомо (справу опечатали грифом «секретно» і розглядали у закритому режимі).
Зі слів адвоката, оскаржувати вирок Юрій Солошенко не буде, сподіваючись на екстрадицію в Україну. Якщо б не визнав провини (хай навіть не винен), про повернення на Батьківщину до закінчення тюремного строку не могло б бути і мови. А так є шанс, що у разі успішного вирішення справи щодо екстрадиції в Україні Юрія Солошенка звільнять від «кривосудного» покарання (таку можливість адвокати розглядають і для Надії Савченко).
