Друга холодна війна

Захід завдав чергового удару по Росії. Кремль вдає, що непробивний

Не встиг Путін обвести чорним маркером у своєму календарі 28 липня (дату вердикту у справі ЮКОСА, за яким Росія має сплатити колишнім акціонерам компанії 50 млрд. доларів), як замість чорного квадрата тепер чорну смугу малюватиме. З різницею у кілька годин Кремль накрило убивчими звістками з Брюсселя і Вашингтона. Євросоюз і США оголосили про розширення санкцій у відповідь на агресорську політику Москви. Під гнівним вироком Заходу — не лише персони з «чорного списку», а й цілі галузі російської економіки.

Погоджений у Брюсселі третій пакет європейських санкцій вдарить як по фінансовому сектору Росії, так і по найбільшій путінській гордості — «оборонці» й енергетичній сфері. Російським держфінустановам обмежили доступ на фінансові ринки ЄС. Встановлено заборону на експорт до Росії товарів подвійного призначення, які можуть бути використані як у мирних, так і у воєнних цілях. Але на вже укладені контракти це обмеження не поширюється. Тож французький уряд може спати спокійно: розпрощатися з угодою про поставки до Росії кораблів «Містраль» не доведеться.

Стосуються європейські санкції й експорту до Росії високотехнологічного обладнання, у тому числі — для газо- та нафтовидобувної промисловості. А це — болючий економічний хук по таких російських гігантах, як «Газпром» і «Роснефть», які активно використовують західні технології (загалом, за даними російського Міненерго, 25 відсотків обладнання для нафтогазової галузі російські компанії закуповують за кордоном). Під загрозою опиняться проекти з розробки важкодоступних нафтових запасів. А для Росії, за оцінками експертів, це — мінус 5-10 відсотків (26-52 млн. тонн) від річного видобутку нафти.

«Схвалення Європейським Союзом пакету додаткових санкцій — це суворе попередження: нелегальна анексія територій й умисна дестабілізація сусідньої суверенної держави не можуть бути допустимі в Європі у XXI столітті, — наголосили у свої спільній заяві голови Європейської ради і Єврокомісії Герман Ван Ромпей та Жозе Мануель Баррозу. — Більше того, коли це призводить до загибелі в авіакатастрофі майже 300 невинних людей, ситуація вимагає негайної відповіді».

Із запровадженням третього пакету санкцій в ЄС вирішили не затягувати: погоджене у Брюсселі рішення вступає у силу 31 липня. Термін дії — три місяці. Далі Євросоюз повернеться до цього питання, переглянувши свій вердикт. У який бік колихнеться маятник європейських санкцій (послаблення чи, навпаки, посилення), залежатиме від реакції Росії.

У Кремлі вдають, що санкції для них — як з гуся вода. І продовжують зубоскалити, розкидаючись агресивними заявами на адресу то Заходу (побачимо, мовляв, хто кого), то України. Чого варта лише свіжа «депеша» російського МЗС із закликом до ЄС і США «вплинути на знахабнілу київську владу», з подачі якої, мовляв, українські військові на Донбасі ледь не під корінь мирне населення косять. Причому як ілюстрацію цього «мору» путінські «дипломати» наводять факти, в яких «відзначилися» саме бойовики (обстріли будинків, шкіл, лікарень).

Розпинаючись про «кровожерливу київську хунту», Кремль продовжує стягувати сили до кордонів з Україною і поставляти озброєння терористам на Донбасі. За інформацією, яку оприлюднив офіційний представник Пентагону Джон Кірбі, у прикордонній зоні — близько 10 тисяч російських військових. А на схід України через кордон бойовикам продовжують перекидати артилерію, танки і системи ППО.

Але і це ще не все. Американські ЗМІ оприлюднили інформацію, що, порушуючи договір про контроль за озброєнням (той самий, який 1987 року уклали США і СРСР, погодивши заборону на використання балістичних і крилатих ракет радіусом польоту від 300 до 3400 миль), Росія продовжує випробування забороненої крилатої ракети. Як повідомило видання The New York Times, американські чиновники вперше підняли це питання ще торік, але публічно претензій не озвучували. Схоже, демонстративна агресорська поведінка Путіна прорвала мовчанку.

«Серйозне порушення договору щодо контролю над озброєнням, у чому адміністрація Обами звинуватила Росію, додала ще один різкий момент у відносини, які вже і так ускладнені через підтримку Кремлем сепаратистів в Україні і його рішенням надати притулок колишньому агенту ЦРУ Едварду Сноудену», — наголошує The New York Times.

З розширеними санкціями проти Росії Америка не забарилася. Услід за ЄС США оголосили про поповнення свого «чорного списку» трьома російськими банками. Під обмеження потрапили «ВТБ», «Россельхозбанк» та «Банк Москвы».

«Запроваджені санкції зроблять слабку російську економіку ще слабшою. Іноземні інвестори залишатимуться осторонь. Навіть до цих обмежень, очікувалося, що з Росії витечуть близько 100 мільярдів доларів», — заявив американський президент Барак Обама, коментуючи розширення Європою і США каральних заходів проти російської імперії зла.

Як би не «петушился» Путін, демонструючи, що Заходу, мовляв, слабо вищипати йому агресорське пір’я, а каструля з окропом — вже під носом. «Що не розсмокчеться, Путін, здається, вже зрозумів, — написав у своєму блозі російський письменник і публіцист Віктор Шендерович.

— Відступити — значить, публічно підписати капітуляцію перед Заходом і стати лузером всередині країни. По всіх напрямах, крім імперсько-риторичного, Путін програв у суху. І війна за Русь-матінку проти світового супостата — єдине, що може на якийсь час залишити його на коні, відволікти публіку від інфляційного штопора. Але ця ж війна, разом з наростаючими санкціями і пресингом Заходу, може взагалі обвалити економіку і прискорити момент соціального бунту. А тут ще ЮКОС постукав у віконце кістяною рукою. Платити — приниження і спустошення. Не платити — собі дорожче...

Бідний Путін, галіма карикатура з обкладинки західного журналу. Йому тепер не залишається нічого, крім спроби пройти між цівками. Кілька разів він вже робив це. Але так сильно ще не поливали».

100 млрд. доларів, таку суму озвучують експерти, оцінюючи збитки російської економіки (упродовж двох найближчих років) через нові санкції з боку ЄС і США. Європейські виробники і постачальники недорахуються через обмеження у відносинах з Росією близько 150 млн. євро річних.

«Російська Федерація може розпастися, як СРСР»

Росії загрожує іранська модель ізоляції, каже експерт Володимир Горбач.

Про те, чим може обернутися нова холодна війна для Путіна і його режиму, і що обіцяють Україні союзницькі сигнали з Заходу, — у розмові з політичним аналітиком Інституту Євроатлантичного співробітництва Володимиром Горбачем.

- Збитий над Донбасом пасажирський «Боїнг» став точкою неповернення. Громадська думка на Заході дуже негативна — у ставленні до РФ і російської брехні щодо цієї трагедії, — каже Володимир Горбач.

— Росія повертається до функціонування у режимі холодної війни. Захід також перебудовується під цей режим — поступово, але постійно. Не думаю, що найближчим часом відносини між ними можуть покращитися. Як мінімум до зміни найвищого політичного керівництва Росії ніякої розрядки не буде. Це буде холодна війна з різним ступенем температури.

— Наскільки фатальними можуть бути наслідки цієї вій­ни для Путіна, його режиму і Росії взагалі?

— Як мінімум — економічний ступор. Санкції, якими відповідає Захід, сповільнюють (а то й зупинять) економічний розвиток Росії, прирікають її на технологічний занепад. Ніякої модернізації російської економіки у таких умовах бути не може. Це підштовхує Росію до повернення у режим автаркії (замкнута економічна система, за якої обмін з іншими країнами зведений до мінімуму. — «ВЗ») з дуже обмеженим імпортом, як за Радянського Союзу. Це виключить Росію з процесу глобалізації. Усе може закінчитися внутрішнім колапсом правлячого режиму і розпадом Російської Федерації, як це сталося з СРСР.

Щодо Росії можуть використати іранську модель ізоляції, яка включає жорсткі фінансові санкції — аж до ізоляції від міжнародної фінансової системи.

— Наскільки обнадійливим сигналом для Києва є внесений на розгляд американського Конгресу Акт сприяння безпеці України? Чи має він шанси на ухвалення?

— Сьогодні шанси виглядають оптимістичніше, ніж ще вчора. Великим поштовхом до цього стала зміна громадської думки в Америці після катастрофи з малайзійським «Боїнгом». Що може стримувати, то це побоювання американської адміністрації, якою буде реакція Росії у відповідь на ухвалення такого акту. Вони розуміють, що мають справу з ядерною державою (другим військовим потенціалом у світі), якою керує людина, котра ні перед чим не зупиняється.

Хочеться вірити, що рішення буде позитивним. Що це дасть Україні? Можливість на порядок зміцнити свій сектор безпеки й оборони. Отримувати від Сполучених Штатів розвідувальну інформацію, військово-технічну допомогу, активізувати спільні військові навчання, залучати американських інструкторів для допомоги в освоєнні американської військової техніки. І взагалі — перебудова оборонного сектора України за НАТОвським зразком, переорієнтація українського військово-промислового комплексу на Захід.

У законопроекті йдеться про 100 мільйонів доларів на військову допомогу. Але ці гроші можуть бути виділені Україні лише з наступного бюджетного року, бо мають бути передбачені в американському бюджеті. Крім фінансової допомоги на закупівлю нового озброєння, можуть бути поставки надлишкового озброєння, яке американська армія не використовує (замінила новими зразками), або воно — запасне. Це можливо до Нового року.

— Якщо Україна отримає статус союзника США, чи просуне це її на шляху до НАТО?

— Ці речі напряму не пов’язані. Але якщо справді це станеться, за якийсь час Украї­на за допомоги Сполучених Штатів зможе зміцнити і модернізувати свою оборонну та безпекову системи. Тоді цілком імовірно, що союзники у НАТО погодяться з думкою: запрошення України в Альянс збільшить його стабільність і безпеку. А не навпаки, як можуть думати зараз.

— Санкції санкціями, але без політики подвійних стандартів не обійшлося. Франція не відмовилася від поставок Росії вертольотоносців «Містраль». Продовжує забезпечувати російську «оборонку» і Велика Британія.

— Уряди часом або не встигають реагувати, або заплющують очі, керуючись економічними інтересами. Щодо «Містралей», думаю, остаточно ще нічого не вирішено. До осені може багато чого змінитися, у тому числі й у ставленні французького уряду до цього контракту.

— Звучать ініціативи про відновлення Україною ядерного статусу. У Верховній Раді навіть законопроект зареєстрували. Що це — намагання видати бажане за дійсне?

— У нинішньому стані, враховуючи місце і роль України у міжнародних відносинах, це нереально. Такі ініціативи — швидше, елемент певної гри, насамперед дипломатичної. Це — сигнал Заходу про те, що він має бути зацікавлений допомогти Україні негайно, і не змушувати її йти шляхом відновлення свого ядерного потенціалу. Таким чином створюється ще одна переговорна позиція України у відносинах як зі Сходом, так і з Заходом.

Схожі новини

Популярне за добу

Популярне за тиждень