У Древенграді – життя як диво

Неподалік південного сербського містечка Ужіце заховалися поміж скелястих Балканських гір мальовничі села. Сербські «гуцули» — щирі, радіють життю, дуже гостинні й відкриті. Аж не віриться, що ці люди пережили десятиліття кривавих югославських війн... Аби зберегти автентику сербського села, відомий кінорежисер Емір Кустуріца створив біля Мокрої Гори поселення Древенград. Місто з дерева — готельний комплекс із кількох десятків традиційних гірських сербських хат, зі спортивним комплексом, кінотеатром... Кілька разів на рік там відбуваються фестивалі, на які приїжджають зірки зі світовим іменем, як-от Джонні Депп. Решта часу Древенград — такий собі Шевченківський гай, в якому можна пожити, милуючись красивими краєвидами Балканських гір.

Село імені Кустуріци

Цей населений пункт в гірському курортному районі Златібор називають по-різному: Древенград, Мечавник, Кюстендорф. Але найбільше він відомий як село Кустуріци. Ідея створити поселення з’явилася у режисера під час зйомок 2002 року фільму «Життя як диво». Урочисте відкриття села відбулося 25 вересня 2004-го, а вже у 2005-му Кустуріца став лауреатом європейської премії Філіпа Ротьє — за ідею оригінального збереження народного мистецтва і етно-культури.

Спочатку, багато років тому, Емір збудував на схилі мальовничої гори хатинку для себе. Потім ще одну — для сина. Поступово виникла ідея створити справжнє етнопоселення. Сьогодні Древенград — успішний туристичний проект, комфортабельне 4-зіркове місто-готель із усім «фаршем» сервісу і доволі демократичними цінами. Вхід в музей-готель коштує в перерахунку 25 грн., сніданок — налисники (палачінки) із кавою — близько 50 грн., номери — від 375 до 550 грн. У цю вартість входить можливість користуватися тенісними кортами (серби дуже люблять цей вид спорту), басейном, спортзалом, сауною, бібліотекою, кінотеатром... І неймовірні краєвиди навколишніх гір як найбільший бонус.

Вулиці та площі поселення носять імена відомих людей, які, на думку Кустуріци, заслуговують вшанування — кінорежисерів Федеріко Фелінні та Андрія Тарковського, футболіста Дієго Марадони, палестинського політика Махмуда Аббаса... Зовнішнє і внутрішнє оздоблення хат Древенграда виконано у точній відповідності до старовинних сербських сільських будинків.

Деякі з будинків, зокрема свій, Кустуріца купував в інших місцях, розбирав і знову зводив у Древенграді. Зараз у селі понад 50 дерев’яних хат, близько 30 із них мають давню історію. Зразком для свого села Кустуріца взяв типове сербське село, яких вже практично не залишилося. Древенград — справді дерев’яне місто. Тут все зроблено з дерева — бруківка, водопровід, базарчик, де селяни з навколишніх сіл торгують сувенірами, травами, вареннями, ракією.

Центральний об’єкт села — дерев’яна церква Святого Сави, одного з найбільш шанованих святих Сербської православної церкви. Поруч — дзвіниця, радше схожа на пожежну вежу. У світі Кустуріци дивуватися ні з чого не доводиться, як-от з химерних скульптур різних голих покручів із проламаними головами, які прикрашають хатини...

Сам Кустуріца живе на вулиці Брюса Лі в хаті під номером один. Кінотеатр, де часто крутять його фільми, носить ім’я режисера Стенлі Кубрика. Будинки прикрашають портрети Федора Достоєвського, Юрія Гагаріна, Ернесто Че Гевари. Екс-президент США Джордж Буш-молодший і колишній генсек НАТО Хав’єр Солана теж «відзначилися» в Древенграді — вони зображені в’язнями місцевої «тюрми» «Гуманізму та Просвітлення», яка насправді є підвалом ресторану. Мабуть, «сидять» Буш і Солана за бомбардування Сербії у 1999-му? Хоч наказ про бомбардування віддав інший президент США, Білл Клінтон, але дісталося Бушу...

У древенградській «тюрмі» «сидять» Джордж Буш-молодший і Хав’єр Солана.

На вулицях села стоять раритетні авто, які режисер використовував для зйомок своїх фільмів. Ім’я Емір перекладається з арабської як «правитель», тож Кустуріца жартує, що в поселенні панує єдиний «солодкий диктатор» — він сам.

Залізниця, що перетинає... сама себе

Своє село Кустуріца звів на схилі гори. А внизу під нею заховалася вузькоколійка, яка з’єднувала колись сербську столицю Белград і хорватський Дубровник. Тепер на невеликій ділянці цієї залізниці діє туристичний маршрут «Шарганська вісімка». Двічі на день, о 10.30 і 13.30, за 60 грн. можна покататися цим майже іграшковим поїздом.

«Шарганська вісімка» — чи не найпривабливіша туристична і музейна залізниця в Європі. Її відкрили у 1925-му. Ця залізниця їздить зараз на ділянці 13,5 км крізь 22 тунелі та 5 мостів. Унікальною її робить не лише ширина колії — 75 см, а й те, що вона проходить по стрімких скелях. Якщо дивитися на залізницю з повітря, то вона має форму вісімки — і перетинає сама себе кілька разів на різних рівнях.

Будівництво вузькоколійки почалося у 1916-му. Перепад висот між долиною Мокрої Гори і Шарганським перевалом вимагав особливого технічного вирішення. Залучили досвідченого інженера, засудженого на довічне ув’язнення, пообіцявши йому свободу, — якщо вирішить технічну проблему. Розрахунки інженера не виправдалися, і через це він покінчив з собою. Перевіряючи пізніше розрахунки, один з його колег виявив помилку і продовжив роботу. Вдалося збудувати лише 9 км залізниці. Будівництво відновили у 1921-му. Дорогу ввели в експлуатацію у 1925-му і поїзди ходили нею 49 років від міста Ужіце через Шарганський перевал і Вишеград до Адріатичного моря. З лютого 1974-го залізницю закрили через нерентабельність.

У 1999-му за ініціативою місцевих жителів розпочалася її реконструкція. З Музею залізниць доставили вагони і локомотив, який серби називають «чіра». Дорога знайшла нове життя — відновленою ділянкою щодня протягом півроку, з травня по жовтень, ходять поїзди (зимою там часто замітає все снігом у кілька метрів заввишки). Залізницю в наш час використовують виключно з туристичною метою, і туристів там купа! В один бік потяг їде без зупинки, а на зворотному шляху зупиняється на п’яти станціях — оглядових майданчиках, звідки туристи можуть побачити красу навколишніх гір і долин. Різниця висот, яку долає потяг, — 300 м. У 2004-му Кустуріца зняв тут основні кадри фільму «Життя як диво». І досі стоїть станція і дрезина у вигляді авто, які були задіяні у багатьох кадрах стрічки...

Нерентабельна вузькоколійна залізниця виявилася привабливим туристичним проектом.

Фото автора