Замість примирення – проект ухвали про «геноцид»

Парламентська фракція Польської селянської партії (PSL) внесла на розгляд сейму проект ухвали «Про геноцид, вчинений ОУН і УПА щодо кресов’яків — польського населення східних кресів (західні землі України, Білорусі та Литви, які входили до складу ІІ Речі Посполитої — Авт.) у 1939—1947 роках». У проекті пропонують, аби сейм визнав ОУН, УПА, дивізію СС «Галичина» і українську поліцію, яка була на службі у німців, «злочинними організаціями».

В обґрунтуванні до проекту заяви, зокрема, читаємо: «Впродовж останніх років спостерігаємо нечуваний розвиток на Західній Україні культу Степана Бандери і УПА. За мовчання Києва і Варшави з’являються пам’ятники Бандері й іншим керівникам ОУН, їхніми іменами називають вулиці та площі, відбуваються марші, які прославляють «героїзм» УПА, видаються публікації, що заперечують участь УПА у вбивствах поляків. Систематично в Україні блокують спроби увічнити жертв терору УПА...».

Пізніше глава Харківської ОДА Михайло Добкін заявив, що хоче звернутися до сейму з пропозицією скласти список прихильників ідей ОУН і УПА, аби заборонити їм в’їзд у ЄС... У «Свободі» ж вважають, що до цього проекту постанови сейму причетна Партія регіонів. Таку ж думку озвучив депутат-«свободівець» Юрій Сиротюк: «Шовіністично налаштовані щодо українців політичні кола в Польщі намагаються скористатися тим, що при владі в Україні перебувають українофоби».

В українському МЗС заявили, що можливе прийняття сеймом скандальної ухвали «не відповідатиме високому рівню польсько-українських відносин». Посол України у Польщі Маркіян Мальський виключає, що сейм ухвалить цю постанову. «Переконаний, спроби окремих політсил у Польщі перевести питання волинських подій у політичну площину, особливо з використанням антиукраїнських формулювань, не зустрінуть підтримки більшості у сеймі», — сказав Мальський.

На думку голови Комісії національних та етнічних меншин сейму Мирона Сича, який є членом правлячої партії «Громадянська платформа», «у такому вигляді заява не може бути прийнята, вона надто радикальна». За словами Сича, PSL постійно гостро підходить до теми Волині. Сич назвав частину інформації, викладеної у проекті ухвали, спотвореною.

Один із авторів проекту, депутат PSL Францішек Стефанюк заявив, що партія ініціювала прийняття цієї заяви на прохання родичів загиблих на східних кресах. «Ця ухвала — вияв пошани до жертв убивств, які сталися в 1940-х, особливо у 1943-му, на колишніх землях Речі Посполитої, в Україні. Вона має показати нашу повагу й увіч­нити апогей геноциду — день 11 липня. Про це просять родини убитих. Вони хочуть помолитися за ці жертви, вшанувати їх».

Мирослав ЧЕХ, публіцист «Газети Виборчої», Варшава

Це проект заяви невеликої парламентської фракції PSL. Вона має лише 29 місць у 460-місному сеймі. Але PSL входить до правлячої коаліції, що створює певні проблеми для влади. Проте їх голос у цьому випадку не буде вирішальним. Ми знаємо позицію уряду і президента Польщі. Вони таку постанову не приймуть.

Цей проект не викликав великого ажіотажу в Польщі, бо це лише позиція PSL і кресових кіл. Наше суспільство змирилося, що існує така радикальна позиція у Польщі. Натомість те, що це викликало велике обурення в Україні, — означає, що примирення між українцями і поляками — важкий і болісний процес, який вимагає зусиль і політичної чутливості.

У 2003-му вже була спільна заява ВР і сейму щодо 60-х роковин Волинської трагедії. Цього року парламенти обох країн теж ведуть переговори щодо прийняття спільної постанови до річниці подій на Волині. Думаю, таку спільну заяву приймуть, і у ній увічнять усіх жертв тих подій, без конфронтації. Дуже позитивне значення для примирення між народами має послання синоду владик УГКЦ і патріарха Філарета (УПЦ КП).

Степан КУРПІЛЬ, депутат ВР, голова підкомітету з питань політичного діалогу, міжлюдських контактів і співробітництва між Україною і ЄС

Дуже прикро, що такий проект ухвали з’явився у сеймі. Там уперше за 70 років вжили термін «геноцид». Звинувачувати українську націю, яка пережила Голодомор-геноцид, у вчиненні геноциду, — це щонайменше блюзнірство і цинізм. Цей термін у даному контексті не має жодного підґрунтя, бо було взаємне знищення українців і поляків, як з боку УПА, так і з боку АК. Натомість у проекті АК подаються як герої, а УПА — як злочинці. Цей проект спрямований на погіршення відносин між народами. 10 років тому для позначення цієї трагедії Україна і Польща знайшли формулу, яку раніше застосували для примирення між собою німці та поляки, — «пробачаємо і просимо пробачення». Тобто йдеться про взаємні кривди і взаємні вибачення.

Це не була одностороння дія УПА. Геноцид — це завжди одностороння дія. Як правило, її здійснюють державні машини, чого не можна сказати про українців у той час. Не слід забувати і про підґрунтя для виникнення взаємної ненависті — політику пацифікації польського уряду 1920-1930-их років у Західній Україні. Тоді українське мирне населення потерпало від дискримінації і приниження. Це створило ґрунт для взаємної ненависті, який підживлювали ззовні гітлерівська Німеччина та СРСР.

Польські радикали мають у ВР союзників у вигляді проросійських шовіністів. Добре, хоча би наше МЗС відреагувало. 70-ті роковини трагедії мали би стати датою чергового примирення. На жаль, навіть польська Римо-католицька церква не підтримала заклику УГКЦ, аби зробити спільну заяву про взаємне прощення і примирення. Керівництво ВР звернулося до керівників сейму з пропозицією спільної заяви щодо подій на Волині, але поки що відповіді немає.