Передплата 2024 ВЗ

Скромний і смиренний Папа-місіонер — вихованець українського священика

Католицька церква обрала нового 266-го Папу — ним став аргентинський кардинал Хорхе Маріо Бергольо, який узяв собі ім’я Франциск І. Його вдалося обрати швидко — за два дні і п’ять спроб.

Це перший Папа, який народився на Американському континенті, перший Папа, який належить до ордену єзуїтів, і перший за 1200 років Папа не з Європи. За словами глави УГКЦ Святослава (Шевчука), який у 2010-му був апостольським адміністратором єпархії Покрови Пресвятої Богородиці у Буенос-Айресі, Папа добре знає про проблеми УГКЦ і може пришвидшити процес надання їй патріархату.

Папа — вихованець українського священика

«Новий Папа є вихованцем нашого священика Степана Чміля. Нинішній Папа, а колись студент Салезіанської школи, щодня вранці, поки решта хлопців спали, прислуговував отцю Чмілю під час Служби Божої. Він добре знає наш обряд і навіть пам’ятає нашу Літургію. Востаннє я його відвідував, коли прощався з Аргентиною, їдучи в Україну, і просив, аби він дав свідчення для беатифікації отця Чміля, на що він радо погодився. Святійший Отець добре знає і про нашу Церкву, і про нашу Літургію та обряди, і про нашу духовність. Кардинал Бергольо займався нашою Церквою в Аргентині. Як молодий єпископ, я робив перші кроки в цьому служінні під його увагою і за його допомогою», — розповів патріарх Святослав.

Глава УГКЦ описує нового понтифіка як надзвичайно скромну людину: «У Буенос-Айресі він ніколи не використовував своє авто, їздив громадським транспортом, скромно одягався і відрізнявся тим, що найбільше хотів піклуватися про бідних. Він відвідував людей у бідних кварталах».

На думку Патріарха УГКЦ, як єзуїт Папа є глибоким інтелектуалом: «Його проповіді були короткі, іноді складалися буквально з п’яти-шести речень, але після його короткого слова завжди було мовчання майже на п’ять-сім хвилин, аби над цим словом можна було глибоко роздумувати».

Церква, хунта і єзуїти...

«Церква намагається послати сигнал, що її майбутнє знаходиться на «Глобальному Півдні», — пише американська The New York Times.

«Новини про нового Папу затьмарені тривожними спогадами про роль Церкви і її нового глави у період військової диктатури в Аргентині. Із 1973-го по 1979 р. Бергольо був главою ордену єзуїтів в Аргентині. У цей період Церква підтримувала хунту і закликала паству бути патріотами. У 2010-му Бергольо з’явився перед судом. Головне звинувачення проти нього — нібито причетний до викрадення двох священиків-єзуїтів, яких у 1976-му схопили і утримували в нелюдських умовах за те, що ті вели місіонерську роботу в нет-рях — у період хунти це вважали злочином. Головний обвинувач — журналіст Гораціо Вербицький, автор книги «Мовчання». Він пише, що Бергольо позбавив цих священиків захисту ордену, давши цим зелене світло на їхній арешт. Звинувачення засновані на розмовах з Жаліксом, якого згодом випустили на волю, і який виїхав до монастиря в Німеччині. Бергольо назвав звинувачення «наклепом», додавши, що докладав усіх зусиль, аби врятувати життя цим та іншим отцям, яких таємно ховав від загонів смерті. Одного разу він навіть віддав власні документи одному дисиденту, який був на нього схожий, аби той втік з країни», — пише британська The Guardian.

«Якщо він зміг відновити авторитет Церкви в Аргентині, то зможе впоратися зі скандалами, які переслідують Церкву по світу. Він знає, як потрібно налагоджувати зв’язок з людьми», — каже теолог з університету Дейтона (США) Рамон Лузаррага.

«Говорять, що Церква переживає особливі часи, кризу. Але усі часи для Церкви — особливі. На думку Сергія Аверінцева, від пізньоантичних часів усі завдання Церкви ставилися і вирішувалися, усі кризи Церкви були в середині християнського світу. Навіть Реформація, висміювання Церкви просвітителями XVIII ст., класичний атеїзм XIX і першої половини XX ст. існували у середині цього світу. Поняття Європи і Заходу були тотожні християнському світу. Тепер цього світу, де християнство сприймалося як сама собою зрозуміла даність, більше немає. Немає настільки, що навіть атеїзм не заперечує Бога і Церкву. Він їх ігнорує. Сучасний атеїст, у принципі, готовий вірити у Бога. І, навпаки, сучасний віруючий вірить не в Бога, а у відродження нації, сімейні цінності, святині, пасхальний вогонь. У Церкви більше немає ґрунту під ногами, до якого звикла. Немає більше християнських народів, держав. Завдання Церкви — навчитися жити без християнського світу. Багатьом здається — це кінець. Насправді — це початок. У християн перших століть теж не було християнського світу. Вони його створювали з нічого...», — пише російське видання Slon.ru.

Проти абортів, евтаназії та геїв

Бергольо закликав духовенство і мирян виступити проти евтаназії і абортів. Він засуджує гомосексуалізм і рішуче виступає проти дозволу на одностатеві шлюби, який аргентинський уряд прийняв у 2010-му. Він назвав це «важким антропологічним поверненням назад». У листі до монастирів у Буенос-Айресі Бергольо писав: «Не будемо наївними. Ми говоримо не про політичну боротьбу. Це руйнівні претензії проти плану Божого. Ми говоримо не про закон, а про махінації Батька Брехні, який прагне заплутати і обдурити дітей Божих». Папа заявив, що узаконення прав геїв на усиновлення є однією з форм дискримінації дітей. Цю позицію засудила президент Аргентини Крістіна Кіршнер, яка відповіла, що тон Церкви нагадує «середньовіччя та інквізицію».

Бергольо послідовно проповідує співчуття до бідних. Він висловив підтримку соціальним програмам і публічно висловлював сумніви щодо вільної ринкової політики. Також він відвідав хоспіс у 2001-му, де вмив і поцілував ноги 12 хворим на СНІД.

Шанувальник футболу і танго

«Він далекий від усілякої помпезності та хвастощів, суворий до себе», — кажуть ті, хто його знає. День Папи починався не пізніше 4.30, закінчувався о 21.00. Ставши кардиналом, Бергольо не замовляв нового одягу, а попросив перешити той, який залишив попередник. До конклаву жив у невеликому приміщенні на третьому поверсі будівлі, що примикає до Кафед-рального собору Буенос-Айреса.

Бергольо — шанувальник аргентинських письменників Хорхе Луїса Борхеса і Леопольдо Маречаля, а також Федора Достоєвського. Не байдужий до опери, любить танго. Велике значення для нього мають символи — відродив традицію, за якою наприкінці служб священики кладуть руки на голови пастві.

The Guardian пише, що Бергольо має одну функціонуючу легеню, вільно говорить італійською, іспанською і німецькою мовами, закликав аргентинців не витрачати гроші на поїздку в Рим, аби відсвяткувати його призначення, а віддати їх бідним. Бергольо відмовився від персонального лімузина з водієм на користь громадського транспорту і сам готував собі їжу.

Бергольо — шанувальник аргентинського футбольного клубу «Сан-Лоренсо» з Буенос-Айреса. У 2008-му став офіційним членом клубу вболівальників команди, названої на честь святого Лаврентія.

Він стриманий з пресою і глибоко стурбований соціальною нерівністю на батьківщині та в інших країнах Латинської Америки. «Він повною мірою розуміє необхідність оновлення Церкви без якихось стрибків у невідомість. Він буде врівноважувальною силою», — сказала Амброгетті. Вона зробила з Бергольо ряд інтерв’ю протягом трьох років. За її словами, Папа поділяє думку, що Церква має виконувати місійну роль, виходити назустріч людям і бути активною, не так має регулювати віру, як поширювати і робити її більш доступною. Автор додала: «Він провадить суворий спосіб життя. Він так живе. Їздить у метро і автобусом, а коли їде до Риму, то летить економ-класом».

Довідка «ВЗ»

Хорхе Маріо Бергольо народився 17 грудня 1936-го у Буенос-Айресі, у сім’ї італійського залізничника. Він був одним із п’яти дітей. Після отримання диплома в галузі хімії вступив до семінарії в передмісті Буенос-Айреса. У 1958-му — до ордену єзуїтів і продовжив освіту в студійних домах ордену. Новіціат (послушництво, тобто випробування вступників у чернечий орден) пройшов у Чилі. Там вивчав також гуманітарні науки. У Вищій колегії Святого Йосифа в Сан-Міґель, неподалік Буенос-Айреса, здобув ліценціат (учений ступінь) з філософії. Вивчав літературу, психологію і богослов’я в колегії Непорочної Діви Марії в Санта-Фе і колегії Христа Спасителя в Буенос-Айресі.

Висвячений на священика у 1969-му, після чого навчався в Іспанії. Бергольо став магістром у Вілья-Баріларі, професором богословського факультету, радником єзуїтської провінції та ректором Вищої колегії Святого Йосифа в Сан-Міґель. У 1992-му Папа Іван Павло II призначив його єпископом-помічником Буенос-Айреса. У 1997-му призначений архієпископом-коад’ютором архідієцезії Буе-нос-Айреса. Успадкував престол Буенос-Айреса наступного року, після смерті тамтешнього кардинала. У листопаді 1998-го призначений ординарієм для вірян східних обрядів, які живуть в Аргентині (зокрема, 300 тис. вірних УГКЦ).

Брав участь у конклаві 2005-го, під час якого називався одним із папабілів. Під час голосування був основним конкурентом Йозефа Ратцінґера. З 2005-го по 2011 р. був главою єпископської конференції Аргентини.

коментар

Отець Сергій ПАНЧЕНКО, представник Медіа-центру Католицької церкви

Це велика рідкість для єзуїтів стати єпископом, не те що Папою. Бергольо це вдалося. Його обрали єпископом у 1992-му, бо на той час був найкращим кандидатом. А тепер найкращим кандидатом на пост Папи. Люди згадують його скромність і смиренність. Замість лімузина використовував метро, одягався скромно, дбав про бідних у нетрях Буенос-Айреса... Він показує, що Церква має піклуватися про найменш захищених братів і сестер.

Він обрав собі ім’я Франциск на честь єзуїта, який знав зас-новника ордену, і був місіонером в Японії. Це надія на нове місіонерство для Церкви. Нам бракує нових посланників християнської віри. Він хоче, аби католики слідували його прикладу — відвідували хворих і бідних, допомагали тим, хто потребує, проводили євангелізацію. У Біблії написано: «Євангелізувати убогих покликав мене Господь». І йдеться тут про вбогих як матеріально, так і духовно. Останні зосереджені лише на матеріальному світі та піклуються лише про день сьогоднішній.

Він — автор книг «Медитації та роздуми для богопосвячених осіб», «Роздуми про надію». Це те, що зараз конче потрібно, — надія. Сподіваємося, він піде за принципом Папи Івана Павла ІІ, який казав, що «сьогодні надією є молодь», і Церква з новою наснагою працюватиме з молоддю.

Папа як архієпископ в Аргентині зустрічався з українською діаспорою. Тому знає про нашу країну, чув нашу мову, відвідував Богослужіння, бачив традиції. Тож його обрання — радісна вістка для українських вірних.

Схожі новини