Передплата 2024 «Добра кухня»

У Бергамо – не тільки Труффальдіно

Північноіталійське асорті з гір, озер та архітектури

Італія — країна, що має особливий характер. П’янкий, часом розніжений, частіше пристрасний та надзвичайно гостинний. Вона, мов та зваблива кокетка, знайде, чим в себе закохати. Кого вином, кого морем, архітектурою, стравами, шопінгом, історією… А ще не дасть від себе втомитися, адже таїть у собі чимало сюрпризів. Так у серці халяви свого «чобітка», не так далеко від кордону з Швейцарією, Італія затаїла провінцію Бергамо (регіон Ломбардія). А та прихопила собі у придане шматочок Альп, Паданську рівнину, низку дивовижних озер, колекцію містечок, що, мов ластів’ячі гнізда, оселились на схилах гір та мають у своєму запасі тисячолітню історію, й низку зимово-літніх атракцій.

Величний храм Санта Марія-Маджоре у центрі старої частини міста Бергамо.

БЕРГАМО — МІСТО на горі, що «втекло» від Мілана на півсотні кілометрів. Корені його історії сягають чотирьох-п’яти століть до нашої ери, тож «новими» там називають вулиці та будівлі, вік яких перевалив за півтисячі років. Родзинка Бергамо — добротний фортечний мур, що міцно взяв у облогу Чітту Альту (Верхнє місто). У часи облог і наступів єдині ворота міста зачинялися рівно о 10-ій вечора, про що сповіщав десятихвилинний клич Великого дзвону. Зараз, хоч ворота і не замикають, традиція передзвону залишилася, тож на цей час у місті затихає все. Навіть актори на театральних сценах зупиняють виставу та беруть десятихвилинну паузу. Перерву роблять і у показах фільмів у кінотеатрах. Верхнє, у народі «старе», місто взяло на себе туристичну та розважальну роль: понад два десятки сторіч історії залишили унікальне нашарування скарбів та культурних пластів, як-от у величному храмі Санта Марія-Маджоре, а у вихідні ту-ди з’їжджаються на атракції та закупи жителі Нижнього Бергамо. «Нове» (Чітта Басса) місто більш індустріальне. Мур між ними туристи зазвичай перетинають фунікулером, а от місцеві — громадським чи особистим транспортом через ворота.

Провінція Бергамо багата маленькими містечками, шлях між якими мережиться низиною та гостроносими горами, на схилах яких усі барви пір року — від зеленавої трави до шапки снігу на самісіньких вершинах. Серед достоїнств усіх них — історичний багаж, прикрашені фресками будівлі, вузесенькі вулички та насиченість церквами (в Клузоне на вісім тисяч населення — 14 церков, кожна з яких як за зовнішнім, так і за внутрішнім убранством — унікальний шедевр), а також атмосфера загубленого в горах місця, яке неначе випало з часу і простору.

Такі міста, як Клузоне, «беруть» архітектурою і унікальним спадком минулого, таким як Планетарний годинник, побудований ще у 1583 році, що до сьогодні функціонує і показує точний час, день, знак зодіаку, тривалість ночі, наскільки затемнений місяць… Чи церква, в середині якої нема ліпнини, але вона розмальована з врахуванням всіх нюансів перспективи так, що створюється переконлива ілюзія багатого скульптурного оздоб-лення. Є у цьому місті на стіні однієї з каплиць добре збережена середньовічна фреска “Тріумф Смерті”, на якій демонструється верховенство скелета з косою над усіма проявами життя.

Піца — націольний фаст-фуд Італії.

ОКРАСА ПРОВІНЦІЇ Бергамо — озера. Зокрема, озеро Ізео, що розляглося буквою S в ложбинці між гір, а в середині себе прихистило найбільший в Європі озерний острів Монтізола. Вздовж озерної лінії — мальовничі міста, як-от Ловере чи Сарніко. Це — закуток для спокійного відпочинку, сплав природи, античних селищ та наповнених життям туристичних місцин. Сюди приїжджають не валятися на пляжах (плавати в озері можна лише в небагатьох окремо визначених місцях), а рибалити, кататися на човнах (колекція невеличких яхт облюбувала собі місця вздовж всього берега), займатися парусним спортом, прогулюватися вздовж берега та смакувати озерну кухню в численних закладах на березі.

Окремої історії заслуговує місцева кухня. Бергамо записує собі в дітища чимало страв. Зокрема низку інтерпретацій поленти, казонсеі та скарпіноччі. Полента народилася як каша для бідних із кукурудзяної муки, а перетворилася на популярний гарнір та вишукані солодощі (у кондитерських за невеличку бабку з поленти просять близько 30 євро). Казонсеі нагадують дивно зліплені вареники з ковбасною чи фаршовою начинкою, а скарпіноччі явно мали спільну прабабцю з пельменями, але, на відміну від них, позбулися м’яса і додали смаку в тісто. Дозволяє специфіка регіону балувати гурманів і молочними продуктами: різними видами сирів.

ДОДАТКОВИЙ БОНУС провінції Бергамо, який важко переоцінити, — місцеве населення. Повільна хода, колоритна жестикуляція. Вони не соромляться пильно роздивлятися з ніг до голови перехожих, не ховають поглядів і щедро обдаровують ні до чого не зобов’язуючими усмішками. Ще одна риса, яку не можеш не помітити, — інтернаціональна англійська тут не у фаворі. Місцеві радо поговорять італійською, іспанською, а то й французькою, але більшість (за винятком тих, хто має дотичність до туристичного бізнесу, що у провінції активно розвивається, та тих, у кого за плечима освіта за кордоном) і десяти слів не зв’яжуть англійською. Про Україну уявлення мають доволі однобоке. Зачувши це слово, одразу зреагують (хоч і з повагою, але й ноткою жалості): «Так, так, ваші жінки тут доглядають за літніми людьми». Українські чоловіки для них — terra incognita.

Смак до життя так і витає у повітрі Італії. Самі італійці зізнаються, що від решти європейців їх відрізняє те, що вони гроші витрачають, а не заощаджують чи накопичують, адже на тому, що приносить насолоду, економити не варто. Серед рівних собі у смакуванні життя вони називають хіба французів, та й то кажуть, що дають їм чималу фору. Згадуючи про економічну кризу, скрутно хитають головою, мовляв, пояси доводиться затягувати тугіше, але відмовлятися від радощів життя — це вже занадто.

*

«Труффальдіно із Бергамо» — музична комедія за мотивами п’єси Карло Гольдоні “Слуга двох панів”. Роль веселого брехуна-слуги виконав Костянтин Райкін.

Бергамо від Києва та Львова відділяє майже дві години польоту. Лоукост авіакомпанія «Візз Ейр Україна» нещодавно відкрила цей напрямок для киян та львів’ян: тричі на тиждень, у вівторок, четвер та суботу, курсуватимуть рейси до аеропорту Оріо-аль-Серіо, який розташований поруч з містом Бергамо та за 45 км від Мілана. Політ Львів-Бергамо обійдеться від 261 грн., із Києва туди можна долетіти, маючи у гаманці від 551 грн. (в один бік, з урахуванням податків і обов’язкових зборів). Квитки можна замовити на сайті авіакомпанії wizzair.com.

Схожі новини