Лицар української музики (пам'яті Олександра Козаренка)

Український композитор, доктор мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв України, дійсний член Наукового Товариства ім. Т. Шевченка, голова Музикознавчої комісії НТШ (2002 р.), декан факультету культури і мистецтв (2010−2015 рр.), завідувач кафедри філософії мистецтв (2011−2021 рр.), професор кафедри соціокультурного менеджменту Львівського національного університету ім. І. Франка 21 березня 2023 р. після важкої хвороби відійшов у засвіти. Козаренко — лауреат Всеукраїнського конкурсу піаністів ім. М. Лисенка (1984 р.), дипломантом Всеукраїнського конкурсу камерних ансамблів (1986 р.), членом Національної Спілки композиторів України та асоціації «Нова Музика», лауреатом державних премій України з композиції: ім. Л. Ревуцького (1996 р.) та ім. М. Лисенка (2001 р., за духовні музичні твори останніх років).

Народився майбутній композитор в місті Коломия Івано-Франківської області. Його батько був інженером, а мати — вчителькою початкових класів. Навчаючись в школі, митець любив займатися на фортепіано. «Десь приблизно у сьомому класі, − пригадує він, − я вперше спробував, займатися, не відходячи від інструменту, вісім годин. Але тато, ідучи на роботу, бачив, що я вже займаюся, а, повернувшись з роботи, − що я ще займаюся, насварив мене, бо переживав, що зруйную собі здоров’я». Олександр Козаренко закінчив Коломийську музичну школу 1978 р.

Закінчивши Львівське музичне училище (по класу фортепіано у Є. Агроскіної), вступає до Київської консерваторії, яку закінчив як піаніст (у класі В. Воробйова), композитор (у класі М. Скорика) і музикознавець (у класі І. Ляшенка). Під впливом викладачів сформувалися творчі наставлення митця, його художні вияви до піанізму та постійна увага до української фортепіанної музики.

Справжню популярність композитор отримує з початком 1990-х рр., адже саме тоді митці відчули свободу творчого виявлення, якої не було в радянський час. Тому молода генерація мала тут беззаперечну перевагу, оскільки більшість із них «уже не була чи майже не була скута старими догмами тоталітарного диктату».

Великий вплив на його творчість мав театр, навіть певний час митець завідував музичною частиною відродженого Коломийського драмтеатру, а надалі митець співпрацював із багатьма театрами України, для яких написав музику до понад 50 вистав.

Ключове значення у формуванні творчого світогляду митця відіграли такі міста як Коломия, Львів та Київ. Ще в студентські роки Козаренко заявив про себе насамперед як піаніст й саме відтоді вів активну концертну діяльність, виступаючи як в Україні, так і за кордоном. Окрему увагу митець приділяв виконанню фортепіанних творів М. Лисенка та української музики ХХ ст.

Як композитор Козаренко пише у різних жанрах, стилях та напрямах. Твори Олександра Козаренка емоційні, колоритні й неординарні. У них композитор трансформує гуцульські фольклорні інтонації та моделі українського бароко, поєднуючи їх з гостро-експресивними засобами сучасних гармонії та оркестру. Його твори входять до репертуару провідних колективів та виконавців України, звучать у багатьох країнах світу. Найвідомішими серед них є: «Ірмологіон» для струнних, фортепіанний цикл «Писанки», «Чакону» для симфонічного оркестру, «Сoncerto Ruteno» для камерного ансамблю, балет «Дон-Жуан з Коломиї», «Літургія св. Іоанна Златоуста» для мішаного хору та багато іншого.

Важливою ділянкою творчості митця також була його музикознавча діяльність. Особливу увагу він приділяв проблемам української національної характерності в музиці, що відобразилося у його праці «Феномен української національної музичної мови».

Помер композитор у віці 59 років у Івано-Франківській лікарні через ускладнення від дифузної ковідної пневмонії. У 2023 р. Коломийській філармонії офіційно присвоєно ім'я Олександра Козаренка. Ренесансна особистість Олександра Козаренка залишила в українській музичній культурі свій вагомий слід піаніста, композитора й музикознавця.

ОЛЕКСІЙ МИРОВСЬКИЙ