«Російськомовним найважче зламати мовний бар'єр»

З перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну Львівська обласна бібліотека для юнацтва імені Романа Іваничука перетворилася на волонтерський штаб. Та воно й не дивно, адже директорка бібліотеки Тетяна Пилипець — відома волонтерка, або як сама себе називає, «головний комендант» свого храму-бібліотеки. Тут плетуть маскувальні сітки, тут координаційний центр і тимчасовий прихисток для тимчасово переміщених українців. Саме у бібліотеці, якою керує пані Тетяна, можна вчити українську мову. А навчає усіх, хто тільки виявив таке бажання, філолог за освітою, завідувачка відділу промоції читання цієї бібліотеки Христина Туркало. І робить це на благодійній основі!

— Я бачила у соцмережах, що у Львові запрошують викладачів української мови на проведення курсів для російськомовних осіб, — каже пані Христина. — Я також подавалася на такі волонтерські курси, але мені чомусь не відповіли. Тож вирішила розпочати такі курси у нашій бібліотеці. Запропонувала директорці пані Тетяні, а вона, звісно, тільки «за». До нас приходить багато людей, бо ми у самісінькому центрі. І на початку квітня 2022-го у нашій бібліотеці почали працювати курси з вивчення української мови, які тривають досі. Їх відвідують практично ті ж самі люди і які вже мають певні успіхи.

— Якого віку ваші слухачі?

— Різного. Комусь минуло 50, іншим — лише 40. Є й такі, кому виповнилося 60. Кількість слухачів постійно змінюється, одні покидають Львів, інші приїжджають. Це тимчасово переміщені з Харкова, Луганська, Донецька… Зараз їх лише четверо. А у перший день занять їх було лише двоє - один пан був з Києва, який приходив до нас плести сітки, інший чоловік — з Бучі. Багато хто з наших слухачів плів сітки, а дехто прочитав оголошення у соцмережах, і долучався до навчання.

— З чого починаєте курс вивчення української, на чому наголошуєте?

— Заняття проводжу двічі на тиждень. Ще торік на курси приходили люди, які хотіли виступити і розповісти про важливість української мови, про те, що її потрібно знати. Я таким «лекторам» казала, що не потрібно цього розповідати, бо, якщо ці люди вже сюди прийшли, вони вже це зрозуміли. Їх не потрібно заохочувати, їм не потрібно розповідати про важливість, а просто дати можливість заговорити. Були різні теми, різноманітні бесіди, було навіть таке, що слухачі сварилися на заняттях… Але головною нашою умовою є правило: ти нікуди не поспішаєш, говориш нехай і повільно, але намагаєшся говорити українською. Вірю, що дехто з них навіть поза курсами намагається спілкуватися українською.

— У вас лише спілкування, чи й граматику вивчаєте?

— Ми вчили частини мови, зв’язок у реченні, ступінювання прикметників. Пропрацьовуємо різні теми, але загалом нашою метою є навчити їх заговорити. Найважче зламати мовний бар'єр. Людина знає і розуміє мову, але боїться заговорити, щоб не виглядати смішною.