Передплата 2024 ВЗ

«Жертву звинувачують у тому, що у зґвалтуванні вона винна сама…»

У підручнику з Основ здоров’я для 8 класу — совкова «начинка»

Фото ілюстравтине з сайту pexels
Фото ілюстравтине з сайту pexels

«Не можу не відреагувати на те, що сьогодні отримала в приватні повідомлення, — написала на своїй сторінці у Фейсбуці дитячий і сімейний психолог, президент Асоціації психологів Катерина Гольцберг. — Здається, що ми вже стільки писали про те, що винуватий в насильстві тільки насильник. Але автори підручника з Основ здоров’я для 8 класу роблять нові „наукові відкриття“ щодо віктимної поведінки. „Сама винна!“ — кажуть вони. — Як вам оце все?».

Під постом Катерини Гольцберг десятки обурливих коментарів:

  • Я вам більше скажу, там ще й стара редакція статті з кримінального кодексу! Про «згоду» треба цілий розділ у підручник додати!" - написала дописувачка пані Віра.
  • Учора з восьмикласницями обговорювали цю брехливу статтю в недопідручнику… Обуренню не було меж. Добре, що діти мають критичне мислення і роблять правильні висновки, — написала ще одна дописувачка пані Лариса.
  • Веду підліткові групи, то там такого наслухаєшся… А тут буквально дають дозвіл на насильство! Дякую, що пишете про це, привертаєте увагу, — такий допис залишила пані Наталія.
  • А ще автор говорить, що водії, які підвозять автостопом, виключно ґвалтівники! — обурюється ще одна користувачка соцмереж.
  • Ці підручники з совковою начинкою. Автори, як на мене, не відчувають сучасної молоді і не знають як з нею спілкуватися. Потрібно вводити сучасні погляди, а не вчити дітей світогляду радянської ідеології, — написала пані Галина.

В інтерв'ю для «ВЗ» Катерина Гольцберг поділилась своїми думками щодо підручника з Основ здоров’я для 8 класу (автори: Бех І.Д., Воронцова Т.В., Пономаренко В.С., Страшко С.В.):

— Мені написала моя підписниця у приватні повідомлення, вона мама школярки, — каже Катерина Гольцберг. — Вона обурювалась, бо розуміє усі наслідки такого нездорового наративу, який є у цьому підручнику. Жертву звинувачують у тому, що у зґвалтуванні вона винна сама… Утім вона могла цьому запобігти… Як на мене, це така застаріла суспільна думка, яка просувається у навчальній літературі… У законодавстві колись було прописано, якщо жертва була одягнена провокаційно, з насильника частково знімалася відповідальність… Начебто вона сама спровокувала зґвалтування. На сьогодні ця стаття у кримінальному кодексі уже не діє. Під моїм постом є коментар судді, яка про це пише. Тому і з підручників такі думки мали б також прибрати.

— У 2021 році вони перевидали це видання і вилучили з нього словосполучення «віктимна поведінка», — каже Катерина Гольцберг. — Автори підручника переплутали зовнішні ознаки віктимності! Віктимна поведінка — це зовсім інша поведінка. Жертва не фліртує, а навпаки, не дивиться в очі (дивиться у підлогу), у неї опущені плечі, втягнута голова. Вона не яскраво одягнена… Тобто це словосполучення вони прибрали, а все решта залишили! (У сучасній західній віктимології термін «віктимність» майже не використовується, а припущення, що вчинення злочину може залежати від поведінки жертви, піддається гострій критиці як звинувачення жертви. — Авт.).

— Що треба дітям розповідати у 8-му класі на тему сексуального виховання? Часто близькі родичі чинять насильство проти неповнолітніх дітей…

— Так, дуже часто ґвалтівником є близька до жертви людина, якій вона у певному сенсі довіряє. Ми маємо пояснювати дітям, якщо доросла (знайома) людина говорить: «Давай це буде нашою таємницею…», наприклад, тобто намагається створити з дитиною таємні стосунки, це перша ознака того, що треба піти до батьків, і про це розповісти. У дорослого немає бути якихось таємниць з дитиною.

Якщо розповідати учням про статеві стосунки, то треба говорити й про те, що має бути згода на такі стосунки. Якщо людина не отримала згоди від іншої людини, це вже насильство. Або навіть під час статевого акту, якщо людині некомфортно, вона може відмовитися від статевих стосунків… І ніхто не має права примушувати її завершувати статевий акт, якщо вона цього не хоче. Є дуже багато речей, про які треба говорити з дітьми. Коли хлопчик чує, що дівчинка у короткій спідниці - це провокативна поведінка, він думає, що може до неї чіплятися… І вагітність — це відповідальність обох. А не так, як часто говорять у суспільстві, що це відповідальність лише дівчинки.

— Треба наголошувати у таких підручниках, що жертва — це завжди жертва, вона не винна, що її зґвалтували…

— У будь-якому злочині винен насильник, жертва не може бути винною! До психологів жертви зґвалтувань приходять з надвисоким відчуттям провини. Іноді вони схильні до суїцидальної поведінки. Звинувачують себе: якби я не була не такою (поганою), то мене б не зґвалтували. І наше суспільство часто так і каже.

Я чула дивні поради від дорослих людей: треба було прикинутися хворою (з сифілісом, наприклад), і тебе б не зґвалтували. Якщо насильник вирішив когось зґвалтувати, то уникнути цього найчастіше не вдасться. Єдиний спосіб, аби врятувати психіку людини у цьому випадку, відсторонитися від цих подій та почуттів. Є такий захисний механізм — дисоціація. У результаті дії цього механізму людина починає сприймати те, що відбувається з нею так, ніби воно відбувається не з нею особисто, а з кимось іншим. Така «дисоційована» позиція захищає від надмірних, тяжких нестерпних емоцій. На жаль, фізичні наслідки зґвалтування всеодно залишаються.

— Як діяти у цій ситуації, потрібно видавати нові підручники?

— Підручники треба видавати згідно з новими стандартами. Були випадки, коли підручники, які пропагують стереотипи та сексизм, вилучали, але, як бачимо, їх перевидають, і вони знову потрапляють у школи.

Схожі новини