«Члени Комітету зіткнулися з тим, що мертве померти не може»

Усе почалося з того, що вперше за понад 60 років у День народження Тараса Шевченка не було оголошено лавреатів премії, прізвища яких країна дізнається саме 9 березня. На офіційному сайті президента України указу з лавреатами не з’явилося, як і не з’явилося такого списку на сайті Комітету Національної премії імені Тараса Шевченка. А все через те, що на зібранні, на якому був присутній сам президент Зеленський і діячі культури та інші високопосадові особи, вирішили до вже усталених номінацій додати ще дві - «За внесок у Перемогу!».

Про усе це «ВЗ» писав. Але вже 11 березня ввечері, Комітет Національної премії імені Тараса Шевченка все ж таки оприлюднив список переможців. А 13 березня з’явилася інформація, що Юрій Макаров подав у відставку з поста голови Комітету Національної премії імені Тараса Шевченка. Далі і сам Комітет Національної премії України імені Тараса Шевченка у четвер, 16 березня, склав свої повноваження.

Причини свого рішення члени Комітету пояснили в офіційній заяві. Головною причиною став скандал довкола вручення цьогорічної премії.
Річ у тім, що повноваження членів Комітету, згідно з законом, мали би закінчитися після вручення Шевченківської премії 2022 року. Однак через воєнний стан вони погодилися на пропозицію продовжити працювати до його завершення. Проте через цьогорічний скандал та незгоду з механізмом створення нових номінацій члени комітету подали у відставку.

У заяві Комітету від 16 березня йдеться, що ще з 2014 року відзнака стала «премією воєнного часу», оскільки розглядає та нагороджує твори цієї тематики.

Члени Комітету не проти впровадити особливу відзнаку для творів, які створили після повномасштабного вторгнення рф. Вони вважають, що це не потрібно робити у пришвидшеному темпі. Адже внесення змін до положень премії може порушити прозорість та виваженість процедур визначення лауреатів.

«У нинішніх обставинах, коли нас поставили перед наміром змінити правила положення Національної премії імені Тараса Шевченка, додати нові номінації та пришвидшити процедуру відбору, члени комітету не бачать можливості продовжувати роботу — і складають свої повноваження», — написано у заяві.

Коментарі для «ВЗ»

Андрій Кокотюха, письменник

— За всі роки серед лавреатів були справді достойні люди. Але те, що там достойні люди, зовсім не робить Шевченківську премію легітимною. Той Комітет, який 16 березня подав у відставку, який очолював Юрій Макарова — людина, яку я знаю давно і глибоко поважаю, і не маю сумніву щодо чесності і порядності Юрія Володимировича, члени Комітету зіткнулися з тим, що мертве померти не може. Реформувати цю премію неможливо.

Ті події, які трапилися останніми днями — спочатку її невчасне присудження, потім звинувачення самих членів комітету у непорядності - означає лише одне: це порядні люди, які забруднилися об застарілу, абсолютно віджилу себе у тому форматі, у якому вона є зараз, премію. Державна премія потрібна, вона є у країнах, які себе поважають, і це нормально. Але саме у радянській, а потім — у пострадянській Україні будь-яка державна нагорода тягнула відразу за собою (хоча й не завжди) безпідставні підозри у тому, що хтось підтасовує карти. І з Шевченківською премією таке було з року в рік. Реформувати її - це все одно, що реформувати компартію. До прикладу, у час «перестройки» казали, що партія має очиститися від сталінізму, від усього брудного, але при цьому залишитися компартією. Мовляв, ми йшли сталінським курсом, а тепер підімо ленінським. Але компартію не очистить ніщо і нічого — ні сталінський курс, ні ленінський! Так само, як нічого не очистить росію.

Пошуки «хароших рускіх» ні до чого доброго не призведуть. Бо «хароші рускі» потоплять у першу чергу тих, хто їх знайшов. Цей самий контекст бачу і в Шевченківській премії. Потрібна незалежна ні від кого премія. Тому повторюся і наголошую: кілька років поспіль Шевченківську премію отримують здебільшого достойні люди, які на своєму місці досягли певних успіхів. Ці люди, які обирають кандидатів, просто «вляпалися» із добрими намірами у проблему, яка називається Шевченківська премія і все те, що довкола неї. Не вони усе це створили і не Юрій Макаров це придумав, і не члени Комітету, які подали у відставку. Це все було придумано до них, а вони просто зайшли у не дуже чисту річку. І ця вода від брудної річки мимоволі забруднила достойних людей.

Римма Зюбіна, актриса, член Комітету Національної премії імені Тараса Шевченка

— Не хочу коментувати нашого рішення, оскільки ми усім складом публічно заявили про свою позицію у ситуації, яка склалася навколо Національної премії імені Тараса Шевченка 2023 року. Кожне наше слово, кожне наше речення, яке ми виклали у заяві, ми писали разом. Тому ні додати, ні відняти від цієї заяви нічого не можу. Але твори на Перемогу і для Перемоги були присутні з першого року нашої каденції у Комітеті.

Перший рік у номінації «Публіцистика…» перемогла Євгенія Подобна з книгою «Дівчата зрізають коси» — книга про жінок на війні. Фільм Валентина Васяновича «Атлантида» на тему війни також став лавреатом Шевченківської премії. 2021-го «Ізоляція» Станіслава Асєєва — про катівню в Донецьку. А ще лавреат у літературі торік книга «Доця» Тамари Горіха Зерня. Про війну вистава «Погані дороги» (п'єса Наталки Ворожбит, режисерка Тамара Трунова). Це все твори про війну і внесок у Перемогу! Як визначити лавреата? Хтось написав один вірш — і він прекрасний, а хтось пише щодня новий вірш… Але, на мою думку, треба створити для цих талановитих людей якусь іншу премію, а не додавати сюди.

Повторюся: це наше консолідоване рішення. Ми разом складали цього листа-заяву для того, щоб суспільство зрозуміло, що трапилося насправді. Між нами нема і не було ніяких чварів, тому ми всі одностайно і вирішили піти. Нам хочуть поміняти правила, не спілкуючись з нами. Ми обрані опитуванням і рейтингами серед своїх же колег на певний період експерти, які діяли за певними правилами. Якщо хтось хоче щось поміняти — треба змінити статут. Це ж не приватна премія!

Усі питання мають бути до Міністерства культури. Письменник чи художник може сидіти і самостійно писати. Але так як потерпає від влади кіногалузь, мабуть, жодна інша не потерпала і не потерпає і жодна не знає, що таке вплив влади. Кого поставили на пост голови Держкіно? А що казати про «Довженко-центр»? Зараз, під час війни, коли така висока ціна платиться за те, щоб на нашій землі було життя — чистим, світлим, вільним і, звісно, без будь-яких корупційних схем і без будь-якого ручного управління…