Замість «московської» стала «Бандерівською»

А загалом, цю сирокопчену ковбасу тепер продають аж під чотирма різними назвами. Бо зі старою українцям у горло не лізе

Фото автора
Фото автора

У львівському «Сільпо» вона «Бандерівська» (на фото), а в інших торгових мережах — «Чорнобаївська», «Київська», «Українська»… Усе це — про добре знайому нам сирокопчену ковбасу, яка ще на початку року, до війни, називалася «московською». Тепер на цінниках назва «московська» часто закреслена, а нові назви написані великими літерами.

За великим рахунком, переймену­вати «московську» варто було ще років із тридцять тому. Але у ковбасників та громадськості руки до цього не доходили… І лише з початком повномасштабної війни рф проти України усім стало зрозуміло, що те­пер шматок «москальської» ковбаси жодно­му українцеві в горло не полізе.

Те, що перейменували «московську» — це добре, але чому такий різнобій у назвах? (Мабуть, логічно було б залишити одну на­зву для цього продукту). Про це дізнавалася журналістка «ВЗ».

Початок «ковбасної дерусифікації»

Услід за перейменуванням радянських назв вулиць в Україні почали змінюва­ти назви продуктів, які асоціюються з краї­ною-окупантом. Українські виробники ков­басної продукції почали відмовлятися від назви «московська», а сировари — від сиру «російський».

У квітні «ковбасна дерусифікація» почала­ся у Кропивницькому — місцеве підприємство «Ятрань» перейменувало ковбасу «москов­ську» на «Київську». Полтавська ТМ «Глоби­но» змінила назву ковбаси «московська» на «Українська», а сиру «російський» — на «Пол­тавський». М’ясопереробна фабрика «Алан» (Дніпро) перейменувала «московську» на «Українську». А західноукраїнські ковбасні підприємства (у Львові, Рівному тощо) пере­йменували «московську» на «Бандерівську».

Ще у березні цього року «Алан» разом із Українським науково-дослідним інститутом стандартизації (УкрНДНЦ) ініціювали кампа­нію з перейменування «московської» у ДСТУ — Державних стандартах України. Для по­чатку провели опитування споживачів у со­цмережах, якою назвою її можна замінити. Серед «народних лідерів» опинилися «Дер­жавна», «Чорнобаївська» і «Бандерівська».

Загалом, початок російського вторгнен­ня, масованих обстрілів і воєнних злочинів рашистів серед усього іншого спричинили й сплеск перейменувань продуктів харчуван­ня. Так, у квітні черкаська ТМ «Смаковин­ка» почала випускати напівкопчену ковбасу «Смерть москалям», а черкаський пивзавод — лимонад «Чорнобаївка».

Були і «Байрактарівська», і «Маріупольська»

Про сам процес перейменування та стандартизації ковбаси «московської» та інших харчових продуктів «ВЗ» розповіла провідний інженер відділу технічної пе­ревірки національних та міжнародних стандартів Українського науково-до­слідного інституту стандартизації Світ­лана Кохан.

«Питання зміни назв харчових продук­тів порушувалося ще 2015 року — коли на­були чинності вимоги законів України про декомунізацію, — розповіла пані Світлана. — Ще тоді наш інститут запропонував вилучи­ти назви продуктів, які асоціюються з кому­ністичним режимом. Нашу ідею підтримали зацікавлені установи, зокрема асоціації ви­робників молочної та м’ясної продукції. Але тоді до перейменування не дійшло, бо на підприємствах було багато залишків паку­вальних матеріалів. Ковбаса «московська» була добре знана покупцеві, а по-друге, ця власна назва була в національних стан­дартах на ковбасні вироби як традиційний асортимент. Це асортимент продукції уста­леної технології і рецептури, який виготов­лявся останні тридцять років (як запропоно­вано в чинному на сьогодні законодавстві). Наприклад, за радянських часів виготовля­ли кілька видів ковбас, які вважалися тра­диційним асортиментом: «Любительська», «Лікарська» (тоді - «Докторська»), «москов­ська», «Краківська» тощо. Тому врахували той аспект, що покупці звикають до певної продукції і шукають саме її.

Початок широкомасштабного нападу російського агресора на Україну, звичай­но, спровокував відразу й зміну назв харчо­вих продуктів, які асоціювалися з країною-агресором. Наш Інститут, як національний орган стандартизації, підтримав ініціати­ву компанії «Алан» з Дніпра — вилучити на­зву «московська». Але щоб це впровадити, треба було провести певну роботу. Найпер­ше і найсерйозніше питання — як викорис­тати залишки пакувальних матеріалів? Це завжди була серйозна проблема для ви­робників. Крім того, в Україні змінювали за­конодавчі вимоги до маркування продукції, а це також тягне за собою багато інших змін. Тому можна було зрозуміти тих виробників, які не дуже активно хотіли перейменовувати свою продукцію. Але низка виробників, які нарівні з усіма ненавиділи рф, цей процес ініціювали й хотіли перейменовувати.

Наш інститут ініціював зустріч із Інсти­тутом продовольчих ресурсів як з розроб­ником нових національних стандартів, аби розставити всі крапки над «і». Інститут про­довольчих ресурсів прийняв рішення про­вести відкрите опитування, в якому могли взяти участь і виробники продукції, і спожи­вачі. Опитування більш ніж на 60 днів розміс­тили на сайті інституту. Зараз ця установа закінчує роботу з розроблення змін до наці­ональних стандартів. Вони сформують спра­ви змін до кожного національного стандар­ту (а там багато документації) і передадуть в наш інститут, а ми будемо їх опрацьовува­ти, робити технічну перевірку і редагування.

Але все впирається у фінансування. Усі виробники голосували за перейменуван­ня, а коли дійшло до фінансування робіт, все загальмувалося. Держава не виділяє коштів на роботу з цією документацією. Треба за­пропонувати усім зацікавленим операторам ринку принаймні пайову участь.

Якщо виробники вже перейменували свою продукцію, то тут головне, щоб рецеп­тура не була порушена. Якщо рецептура не порушена, то вони можуть назвати продук­цію на свій розсуд, так, як вирішили в себе на підприємстві. Але щоб покупець міг зро­зуміти, що купує колишню «московську» ковбасу, різні виробники після переймену­вання запровадили різні марковані етикет­ки, які прикріпляли до продукції. Для при­кладу, на кожній паличці ковбаси на етикетці було закреслено «московська» і написано «Українська». Деякі підприємства різали ба­тон ковбаси навпіл і окремо пакували у ваку­ум, щоб на зрізі було видно, яка це ковбаса. Отже, покупець міг зрозуміти, що це рецеп­тура усталена, а назва — нова.

«Обкомівська» — це з якого обкому?

Переглядаючи каталоги українських ковбасних фірм, я натрапила й на таку дивину, як ковбаса «обкомівська». Ота­кої! Це, мабуть, ще гірше, ніж «москов­ська»! Виявляється, її досі випускають на підприємстві «Алан» — тому самому, який і започаткував кампанію з перейме­нування «московської». Дивно, але «мос­ковську» вони перейменували на «Укра­їнську», а от «обкомівську» з якогось переляку залишили…

Журналістка «ВЗ» зателефонувала на фірму «Алан», аби запитати, що це за дивина, ковбаса «обкомівська», і з яко­го вона обкому. Чи часом не з обкому компартії колишнього срср? З відпові­ді представника ТМ «Алан» Андрія Фур­сова я зрозуміла, що на підприємстві аж ніяк не збираються розлучатися зі сво­єю «обкомівською»: «Ми не повинні забу­вати, що деякий час ми були причетні до срср. Це історія, подобається вона нам чи ні, але це факт. Країна-агресор була лише однією з багатьох, хто був причет­ний до срср… Ми — українська компанія, яка існує в Україні і переважно для укра­їнців. Тому ми ретельно стежимо за на­строями наших покупців і реагуємо на зміни ринку. Утім, хочу запевнити, що за­раз ідуть розмови щодо перейменуван­ня цієї позиції (ковбаси „обкомівська“. — Авт.), але це не так швидко робиться».

Про ковбасу «Лікарську»

У цьому контексті можна пригадати іс­торію перейменування ще однієї добре відомої ковбаси — «Лікарської». Рецеп­тура ця ще глибоко радянська, але на­род її любить і добре купує. У радянські часи вона мала назву «Докторська». Це та сама легендарна радянська «ковба­са по 2.20», яку полюбляють згадувати «олдскули» (так тепер називають бабусь і дідусів, які ностальгують за радянським минулим).

Історики стверджують, що «Доктор­ська» з’явилася ледь не за особистим на­казом «вождя народів» Йосифа Сталіна. Її почали виробляти 1936 року як дієтич­ний продукт харчування для трудящих. Цікаво, що радянські технологи спочатку запропонували назвати її «Сталінською». Але потім у партпрацівників промайнула думка: а ну як хтось отруїться цією ков­басою? Це ж буде дискредитація «вождя народів»… От і вирішили вибрати менш пафосну й більш відповідну назву — «Док­торська». Мовляв, для реабілітації черво­ноармійців, які підірвали здоров’я у боях за радянську владу… А з набуттям Укра­їною незалежності вирішили просто тро­хи українізувати цей ковбасний хіт, і він отримав назву «Лікарська».

Схожі новини