Реанімаційна палата у повітрі

Про специфіку роботи першого українського «повітряного спецназу» на борту медичного гвинтокрила Airbus Helicopters Н145

Їхній робочий день стартує разом зі сходом сонця. Саме тоді бригада аеромедиків та пілотів заступила на свою почесну варту. До складу команди з аеромедичної допомоги входять перший пілот (він же командир судна), копілот (іншими словами, другий пілот), лікар, фельдшер з медицини невідкладних станів та лікар-анестезіолог. Аеромедична бригада летить туди, де ситуація не терпить зволікання.

Гвинтокрил може «зависати» над го­рами чи водоймою, у той час ряту­вальники підніматимуть потерпілого на борт. Вилітати у важкодоступні регіони, ска­жімо, за травмованими туристами. По суті, це реанімаційна палата у повітрі, де підтри­муються життєві показники пацієнта.

Щоб стати медиком у підрозділі аеро­медичної евакуації, лікарі та фельдшери з медицини невідкладних станів проходили конкурсний відбір. Згодом пройшли курс зі спеціалізованих реанімаційних заходів. Зважаючи на вищі звання, кваліфікацію та умови роботи, їхня заробітна плата вища, ніж у, скажімо, лікаря з медицини невід­кладних станів лінійної бригади.

Фото Львівського обласного центру ЕМД Львівщини
Фото Львівського обласного центру ЕМД Львівщини

Про особливості роботи медиків у по­вітрі наша кореспондентка поговорила з керівником аеромедичного підрозділу ЛОЦЕМД МК, лікарем з медицини не­відкладних станів Володимиром Ана­нєвичем.

— Пане Володимире, розкажіть, яким обладнанням оснащений гелікоптер? Чи схоже воно із тим обладнанням, яке є в машинах швидкої допомоги?

— Медичне обладнання гелікоптера від­повідає обладнанню реанімобіля швид­кої допомоги класу С: проводимо моніто­ринг життєвих показників, дефібриляцію серця, маємо corpuls — спеціальний апарат для відновлення та стабілізації серцевого ритму у пацієнтів. Робимо кардіограми, в наявності апарат ШВЛ, який дозволяє пе­ревозити пацієнтів із порушенням чи зу­пинкою дихання.

— Із якими випадками зазвичай дово­диться стикатися?

— Усі наші пацієнти — люди у вкрай важ­кому стані. В основному це інфарктні, ін­сультні хворі, щодо яких дуже важливим є дотримання так званої золотої години, — аби пацієнт протягом 60 хвилин потрапив у спеціалізований стаціонар, де йому на­дадуть увесь необхідний спектр послуг. Та­кож це пацієнти із множинними перелома­ми хребта чи кінцівок, шиї, постраждалі у складних ДТП. У нашій практиці були до­ставки повітрям вагітних у перинатальний центр із загрозою передчасних пологів.

— Чи були особливі моменти, коли вам, медикам, наверталися сльози ра­дості на очі?

— Радіємо кожного разу, коли вдається запустити серце, яке перестало битися. Ті­шимося, як із нашою допомогою ковідний хворий зробив вдих й отримав кисень. Та особлива радість переповнює, коли до­ставляємо до лікарень наших найменших пацієнтів — дітей.

Фото Львівського обласного центру ЕМД Львівщини
Фото Львівського обласного центру ЕМД Львівщини

— Наскільки маленьких пацієнтів до­водилося транспортувати?

— Дітей перевозимо часто. Це була і до­ставка до 8-ї клінічної лікарні дівчинки, яка запхала ручку в січкарню, отримавши травматичну ампутацію пальчиків. На щас­тя, дівчинці врятували їх усі. Ми цю взає­модію називаємо ланцюжком, що рятує життя. Було також перевезення немовляти із Кам’янки-Бузької ЦРЛ із судомним син­дромом у дитячу міську лікарню Львова. А ще оперативно доставили 9-місячну паці­єнтку ОХМАТДИТу із тетрадою Фалло у Ки­ївський центр дитячої кардіології і кардіохі­рургії. Часто транспортуємо вагітних жінок, які потребують негайного медичного втру­чання. Виходить, що малюки літають, ще навіть не народившись. Про них можна сказати, що в небі вони були раніше, ніж на землі.

— Хто із дорослих пацієнтів запам’ятався найбільше?

— Цікавим та водночас важким був випа­док, коли ми забирали травмованих із ДТП на Радехівщині. Чоловіка вирізали із по­нівеченого авто, у нього була важка трав­ма голови та множинні переломи. За ліче­ні хвилини ми доставили його у Лікарню швидкої допомоги міста Львова, після чого одразу повернулися по жінку з того ж ДТП. Її життєві функції у кареті «швидкої» тим ча­сом підтримували медики підрозділу ме­дицини катастроф станції «Буськ». Сідали прямо посеред автомобільної дороги, за­брали пацієнтку до себе на борт, і уже за 10 хвилин вона була у Львові в лікарні, де нею зайнялися фахівці: нейрохірурги, травма­тологи, хірурги.

Запам’ятався випадок, коли небом екс­трено перевозили матір чотирьох дітей, жительку міста Дрогобича. Її у клініку Льво­ва транспортували із діагнозом «Атеро­склероз та тромбоз магістральної артерії». Якщо такі пацієнти у найближчі 4−6 годин не отримують спеціалізованої медичної допомоги, втрачають кінцівки і стають ін­валідами на все життя.

— Скільки часу зайняла операція з транспортування саме цієї мами з Дро­гобича до Львова?

— 15 хвилин пішло на дорогу зі Львова до Дрогобича та стільки ж — у зворотний бік. Каретою швидкої допомоги на цю від­стань довелось би затратити 2−2,5 години в один бік.

— З яких саме спеціалістів склада­ється ваша команда аеромедиків?

— Маємо п’ять команд. У нашому скла­ді є п’ятеро лікарів, чотири фельдшери та анестезист.

Коментар для «ВЗ»

Андрій Васько, генеральний директор Львів­ського обласного центру екс­треної медичної допомоги та медицини катастроф

— Із чого та коли розпочала­ся робота аеромедичної служ­би на Львівщині?

— Цим історичним днем є 1 квітня 2021 року. Це пілотний проєкт, і «першопрохідцями» є львівські медики.

Це спільний проєкт Міністер­ства внутрішніх справ та Міністер­ства охорони здоров’я. Для його реалізації було виділено сучасний гелікоптер, який базується на те­риторії аеропорту «Ягеллон», що поблизу Городка.

Спочатку у нашому розпо­рядженні був багатоцільовий Eurocopter EC 145 служби ДСНС України, яким вилітали на до­помогу із початку квітня і до кін­ця травня. У жовтні на «Ягеллон» прибув Airbus Helicopters H145 від Нацполіції. Тепер можемо виліта­ти не лише на територію Львів­ської області, а й у Закарпатську, Івано-Франківську, Волинську, Рівненську, Тернопільську та Чернівецьку. На початку жовтня повітрям транспортували у Київ немовля із вродженою вадою серця. Також вертоліт вилітатиме за до­норськими органами для реципі­єнтів.

За цей час було транспортова­но 35 пацієнтів у тяжкому стані до спеціалізованих клінік.

— Чи інші області України теж мають власні служби аеро­медичної допомоги?

— Наразі такі служби є тільки у двох містах України: у Львові та із 1 травня 2021 року до пілотного проєкту приєдналася Київщина. Згодом по всій території України працюватимуть понад чотири де­сятки гелікоптерів. З них 21 — мо­делі Н225, які є найбільшими вер­тольотами у світі.

— Пілоти — колишні військо­ві льотчики?

— Не всі, частина з них — пра­цівники цивільної авіації. Усі вони пройшли відповідне навчання від компанії Аirbus.

Читайте також: Жителі Львівщини потерпають від нестачі йоду

Схожі новини