Жителі Львівщини потерпають від нестачі йоду

«На йододефіцитні недуги хворіє близько 200 млн людей у світі. Шукала, скільки таких людей є в Україні, проте, на жаль, останнє всеукраїнське дослідження ситуації із йододефіцитом проводили у 2002 році, і тоді 80% новонароджених мали високий ризик виникнення йододефіцитного захворювання (їхні мами споживали недостатньо йоду під час вагітності й годування грудьми). Тож ми вирішили провести дослідження, щоб дізнатися, скільки йоду є у природі та підготувати відповідні рекомендації для населення Львівської області», — розповіла під час пресбрифінгу «Що знаєте ви про йододефіцити?» ініціаторка проєкту, активістка ГО «Батьки у дії» Анастасія Карп’як. Проєкт був реалізований за підтримки Львівської облдержадміністрації у рамках програми профілактики та контролю неінфекційних захворювань.

За словами в. о. гене­ральної директорки Львів­ського обласного центру контролю та профілактики хво­роб МОЗ, експертка департа­менту охорони здоров’я Львів­ської ОДА з епідеміології Наталії Іванченко, за останні п’ять років на Львівщині спостерігається ріст йододефіцитних захворювань, особливо серед дитячого насе­лення на окремих адміністратив­них територіях. Згідно зі статис­тикою, серед дітей віком від 0 до 14 років показник захворюваності на 1000 осіб становить 58,49, ві­ком 15−17 років — 179,9 на 1000 осіб (пораховані лише ті, що звер­таються по медичну допомогу). Перевищення цих показників фік­сують серед жителів Сокальсько­го, Золочівського, Бродівського, Миколаївського і Сколівського районів та міст Стрия, Борислава і Нового Роздолу. Тож фахівці ви­рішили з’ясувати, чи є залежність між дефіцитом йоду у питній воді на цих територіях і випадками за­хворювань, які реєструються на них. Наталія Іванченко додала, що є ідея перетворити цей проєкт на регіональну програму профілакти­ки йододефіциту.

— Як проводилося дослі­дження?

«Протягом трьох місяців — з серпня по жовтень — ми досліджу­вали воду з основних джерел, з яких люди звикли набирати воду, а також мереж централізованого водопостачання у п’яти районах — Стрийському, Самбірському, Дрогобицькому, Яворівському та Львівському. У кожному районі ви­брали по 15 таких джерел (точок). Аби отримати релевантні резуль­тати, дослідження проводилося трикратно. Наші спеціалісти на місцях здійснювали забір проб води і поставляли їх у санітарно-гігієнічну лабораторію — базову установу для проведення лабора­торних тестувань об’єктів навко­лишнього середовища (ґрунту, атмосферного повітря і води, зо­крема на вміст йоду)», — повідо­мила заступниця директорки Львівського обласного центру контролю та профілактики хво­роб МОЗ Ольга Брезецька.

«Проби для проведення дослі­джень доставлялися з визначених регіонів щотижня. Отримані ре­зультати порівнювалися з норма­тивними показниками, встанов­леними на законодавчому рівні. У Стрийському й Самбірському ра­йонах більшість проб відповідала нормативним показникам. Трохи гірша ситуація спостерігалася у Дрогобицькому й Яворівському — із 30 досліджуваних точок у 17 зразки відповідали нормативам, у 6 — були близькі до норми, а у 7 — з недостатнім вмістом йоду. У Львівському районі виявили найбільшу кількість проб, які не відповідали нормативу фізіоло­гічної повноцінності. Зокрема за результатами досліджень, які ми проводили у серпні, нормативам відповідали лише 5 із 15 проб. За­галом в області кожна третя проба води не відповідала нормативам», — зауважила Ольга Брезецька.

— Як запобігти йододефіци­ту?

— Сам елемент йод відкрили у ХІХ столітті. Тоді ж вчені дійшли висновку, що певні захворювання можуть бути пов’язані з його дефі­цитом. «Вчені почали роздумувати над способами профілактики йодо­дефіцитних захворювань і дійшли висновку, що найпростіший спосіб — це йодування звичайної солі. Але таку сіль потрібно правильно збері­гати — у щільно закритих ємностях. У жодному разі не можна солити продукти харчування під час готу­вання (варіння, смаження), тому що йод, який є у цій солі, зруйнується і, відповідно, не принесе жодної ко­ристі. Звичайно, ніхто не рекомен­дує надміру солити їжу. Але якщо хтось звик досолювати страви, то варто робити саме так — досолюва­ти їжу після приготування», — «про­інструктувала» головна епідеміоло­гиня Львівщини.

Відомо, що на йододефіцитні недуги найменше хворіють люди, які живуть біля моря та/або час­то споживають морські продукти: морську капусту (харчовий про­дукт з бурих водоростей ламі­нарій), морську рибу і морепро­дукти. Проте мало хто знає, що такий продукт, як картопля, також містить йод. Якщо людина про­тягом дня з’їдає хоча б три карто­плини, то це — запорука того, що у неї не буде йододефіциту. Ба­гато йоду міститься у волоських горіхах. Трохи менше — в арахісі і фісташках. «Коли ми споживаємо курячі яйця, яловичину, квасолю, то також насичуємо свій організм йодом і, відповідно, зменшуємо ризик виникнення йододефіци­ту, — каже керівниця обласного центру контролю та профілакти­ки хвороб МОЗ. — Якщо ж люди­на вже знає, що у неї є певне за­хворювання, крім того, що мусить обов’язково звернутися до лікаря, їй не завадить збагатити свій ра­ціон продуктами, які містять мак­симальну кількість йоду — фейхоа, журавлиною, кальмарами, кам­балою і креветками. Такий попу­лярний продукт на Львівщині, як чорнослив, також збагачений йо­дом, тому щодня рекомендується з’їдати хоча б три чорносливини».

«В Україні протягом останньо­го десятиліття кількість хворих з проблемами щитовидної залози зросла у чотири рази. Здавалося б, йод — мікроелемент, якого ми протягом життя з’їдаємо лише 3−5 грамів. Це — чайна ложка. Але про­блема у тому, що в нашому орга­нізмі він не утворюється самостій­но. Ми не можемо, як із вітаміном D, створити депо йоду. Мусимо вживати його щодня, бо тільки так можемо забезпечити достатню кількість гормонів щитовидної залози, адже йод — це субстрат (основа) для синтезу трийод- і тетрайодтироніну», — пояснює професорка кафедри ендокри­нології Львівського національ­ного медичного університету ім. Д. Галицького, лікарка-ендо­кринологиня Вікторія Сергієнко.

«Щитовидна залоза — це ма­ленький ендокринний орган у фор­мі метелика, який надзвичайно важ­ливий для всього організму, адже жоден процес метаболізму (обмін жирів, білків і вуглеводів) не обійдеться без гормонів щитовидної залози. За умови її поганої функції ми не зможемо адекватно фізично й розумово працювати. Наші діти не зможуть рости успішними. Жін­ки не можуть планувати вагітність», — каже фахівчиня з ендокринології.

— До яких захворювань при­зводить йододефіцит?

— Звичайно, перше — це класич­ний зоб (збільшення об’єму щи­товидної залози). Коли організму щодня бракує йоду, він починає накопичувати масу щитовидної за­лози, щоб ми мали достатню кіль­кість гормонів. Але якщо так трива­тиме довго, у цій залозі утворяться вузли, і це вже буде не просто зоб, а вузловий зоб. Вузол може пере­йняти на себе автономію і почати продукувати надмірну кількість гормонів. А може й призвести до розвитку онкології", — застерігає Вікторія Сергієнко.

У багатьох країнах розро­бляють програми з ліквідації йододефіциту — йодують сіль і обов’язково всі продукти, в яких ця сіль додається, зокрема у хлі­бобулочні вироби і корми для тварин (тоді таке м’ясо міститиме сполуки йоду).

— А що в Україні?

— Дуже часто від наших людей можна почути: «Краще замість йо­дованої куплю морську сіль. Вона ж містить йод!». Так, містить, але у процесі готування цього йоду в їжі залишиться дуже мало, тому слід віддавати перевагу саме йодова­ній солі. Йод — речовина летюча і швидко випарується, але сьогодні сіль йодують з додаванням сполук йодиду калію, тож їх концентрація зберігається. Додавати сіль необ­хідно у кінці готування або вже без­посередньо досолювати страву у тарілці. За допомогою йодування солі і продуктів харчування, таких, як молоко й вода, можна подолати проблему йододефіциту в країні", — переконана професорка.

Радить вживати більше білих сортів риби (але її потрібно вари­ти, а не смажити) та більше море­продуктів — кальмарів, креветок, омарів: «Звичайно, ми їх не їмо щодня, бо не маємо такої можли­вості. Але маємо продукти, які ви­рощуються у межах нашого регіо­ну. Мені дуже подобається термін Наталії Іванченко — «три горішки для Попелюшки». Три волоські го­рішки щодня забезпечать вас не­обхідною кількістю йоду. Їжте йо­довмісні фрукти — фейхоа і хурму.

— Чи є продукти, які блоку­ють засвоєння йоду?

— Якщо людина має захворю­вання щитовидної залози (осо­бливо, коли йдеться про ауто­імунний тиреоїдит), необхідно звернути увагу на хрестоцвіті. Капуста корисна, але у терміч­но обробленому вигляді. «Якщо ми споживаємо капусту у сиро­му вигляді і маємо захворювання щитовидної залози, цей продукт спричинить ще більш виражений зобогенний ефект (збільшення щитовидної залози)», — наголо­шує Вікторія Сергієнко.

— Якою є добова норма йоду і чи можливо його передозува­ти?

— За словами лікарки, щоден­на норма йоду для діток віком до 6 років становить 90 мкг, а віком від 6 до 12 — 120 мкг. Для дівчат і жінок — від 150 до 250 мкг. Для тих, які планують вагітність, — 250 мкг, для вагітних і мам, що годують, — 300 мкг. Чоловіки потребують до 300 мкг йоду на день.

Безпечною дозою вважається 1 мг, тобто 1000 мкг. Це — та доза, перевищивши яку можна спричи­нити передозування йодом (т. зв. йодизм). Раніше (тепер уже, на щастя, менше) люди вирішували проблему нестачі йоду за допомо­гою крапель люголю (розчиняли їх у молоці) або наносили на шкі­ру йодну сітку — мовляв, поверхня шкіри всмокче стільки йоду, скіль­ки потребує організм. Звучить ка­зуїстично, але окремі люди таке практикують і досі. Мусимо ро­зуміти, що йоду у такому розчині дуже багато, і у такому випадку ми й справді можемо спричинити йодизм, — веде далі Вікторія Сергі­єнко. — Якщо ми не будемо щодня споживати йод у великій кількості, то йодизм не розвинеться — над­лишок цього мікроелемента виве­деться з організму зі сечею".

Читайте також: Запах ацетону — ознака нестачі вуглеводів в організмі