«За що боролися, на те і напоролися. За рік селище потонуло в новобудовах»

Cокільники — одне із так званих царських сіл довкола Львова. Фішкою таких населених пунктів завжди було поєднання сприятливої екології з близькою відстанню до великого обласного центру з усіма його перевагами. Саме тому у Сокільниках, яке є найбагатшим селом області, роками будували свої маєтки львівські ВІПи, а сокільничани їздили на роботу, навчання, лікувалися та отримували інші послуги у Львові.

Торік у листопаді Сокільни­ки стали адміністративним центром новоствореної Сокільницької територіальної громади. Ще два суб’єкти гро­мади — селища Басівка і Годо­виця. Цьому територіальному злиттю передувала бурхлива історія боротьби сокільничан за право створити власну гро­маду. Львівська ОДА включила селище до Львівської ОТГ. Але Сокільники, Басівка і Годовиця таки наполягли на своєму і від­ділилися в окрему громаду.

Про те, чого домоглося се­лище за рік і як там зараз йдуть справи, дізнавалася журналіст­ка «ВЗ».

Світло вибиває через день, каналізації немає…

Нещодавно «ВЗ» писав про величезний поступ Сокільників у сфері шкільництва — тут будуєть­ся найбільша у західному регіоні України школа, на 660 місць. Там буде басейн на 25 метрів, спорт­зали, стадіон біля школи та бага­то іншої учнівської інфраструктури. Будує її Сокільницька сільська рада за власні кошти, що є вели­кою рідкістю в Україні. А це 166,9 мільйона гривень з бюджету те­риторіальної громади.

Але є й негативи. Коли Львів­щиною наприкінці червня проко­тилися два великі буревії, вони серед іншої шкоди знеструмили значну частину помешкань об­ласті. Але якщо у Львові елек­трику відновили невдовзі після закінчення буревію, то на пери­ферії світла довелося очікува­ти до декількох днів. Зокрема і в Сокільниках. Львівські енергети­ки розводили руками: Сокільни­ки тепер «не львівські», ними має опікуватися локальний РЕМ…

Саме через це та інші кому­нальні негаразди є у Сокіль­ницькій ТГ частина мешканців, не задоволених тим, що населе­ний пункт відділився від Львова. Це позбавило сокільничан мож­ливості лікуватися у львівських медичних закладах, оперативно отримувати послуги львівських аварійних і комунальних служб, мати інші «міські» переваги. То чи варто було відділятися?

«Сокільники за що боролися — на те і напоролися. За рік се­лище потонуло в новобудовах, — розповідає „ВЗ“ місцевий жи­тель пан Іван. — Хочуть будувати багато, а комунікації — старі, не розраховані на такі потужнос­ті. Через це світло у селищі „ви­биває“ через день! Немає влас­ної каналізації, все тече в озеро Наварія. Ні виїхати зі селища, ні заїхати неможливо через ве­личезні „корки“. Дороги вузькі. Немає води, бо великі будівель­ні фірми весь час щось риють. Житлові комплекси є, а жодно­го садочка немає! Із лікувальних закладів — одна амбулаторія…»

«Маємо якийсь феодальний лад, місцевих князьків…»

Б’є на сполох і керівниця ГО «Зручна громада», мешканка Сокільників Уляна Солонюк. Вона була однією з найактивні­ших мешканців, які боролися за створення Сокільницької ОТГ. Громадська організація зроби­ла канал на Ютубі, викладають ролики з численними місцеви­ми проблемами. Уляна Солонюк веде власний блог про постійні будівельні скандали у Сокільни­ках. Так, стало відомо, що на те­риторії археологічної спадщи­ни І тисячоліття н. е. забудовник «Сан Марко Сіті» хоче звести багатоповерхівки з підземними паркінгами. Висотки в Сокільни­ках ростуть як гриби після дощу.

«Мене часто запитують, чи не розчарувалася у тому, що ми створили свою громаду, — роз­повіла «ВЗ» Уляна Солонюк. — Часом звинувачують у тому, що я «винна»… Але я не розчарувала­ся, бо ОТГ — це великий бюджет і великі можливості. Створення окремої територіальної грома­ди — наша велика перемога. Але мені, як людині, яка стояла біля витоків створення Сокільниць­кої ОТГ, прикро, що людей зно­ву обдурили. Коли ми виходи­ли на акції протесту, казали, що не хочемо бути «спальним райо­ном Львова», не хочемо тих бага­топоверхівок, хочемо залишати­ся заможним приміським селом. Коли створилася ОТГ Сокільник, уже немає Держархбудконтро­лю, маємо свій відділ архітекту­ри, який сам видає собі місто­будівні умови і обмеження, тобто дозволи на нове будівництво тих самих багатоповерхівок! І це та сама місцева влада, всі ті самі люди, які вчора казали, що вони проти того, щоб Сокільники були «спальним районом»! Ми, дові­ряючи своїм же односельчанам, дали їм безмежні повноважен­ня — уже тепер в ОТГ. Натомість отримали якийсь феодальний лад, місцевих князьків… Вони мають свого керованого 21 де­путата в сільській раді (фактично у нас лише один депутат обсто­ює інтереси громади) і «вирішу­ють питання»…

Є квартали новобудов, які вже були передбачені Генпла­ном, і ми на це не маємо впли­ву. Але є стара частина села, де є одноповерхова забудова. Не можна без врахування інфра­структури сліпо будувати бага­топоверхівки, щоб наживатися на цьому! У нас немає ні очис­них споруд, ні комунікацій. А місцева влада на це все закри­ває очі. Де ви таке бачили, щоб у ХХІ столітті у найбагатшому селі області не було садочка?

Але є небайдужі мешкан­ці Сокільників. Влада робити­ме рівно стільки, скільки ми їй дозволимо робити. Нам вдало­ся заборонити будівництво ба­гатоповерхівок у районі «Кадім» у Сокільниках. Ми подали три судові позови! І нині навіть сіль­ський голова визнав, що влада буде скасовувати свої рішення. І ми, активні мешканці, будемо до останнього робити все для того, щоб змушувати владу пра­цювати для людей, а не для сво­їх приватних інтересів".

«Якби не були самостійні, і десятої частини б не зробили»

У розмові з «ВЗ» голова Со­кільницької сільської ради Та­рас Сулимко на всі закиди має свої пояснення: «Щодо електри­ки: держава віддала у приват­ні руки такі стратегічні об’єкти, як РЕМи, облгази тощо. Техніч­ні умови на підключення елек­трики видають приватні фір­ми. Вони не роблять нічого, аби збільшувати потужність. Елек­тричні дроти мають по 50 років. 50 років тому це була потужність цілої вулиці, а тепер це потуж­ність одного будинку. Держа­ва повинна забирати такі стра­тегічні об’єкти, як обленерго, у державну власність.

Щодо води: Сокільники у сфері діяльності ЛМКП «Львівво­доканал». У його статуті йдеть­ся, що він створювався для об­слуговування міста Львова і всіх приміських, сільських територій. Тобто і Сокільники, і всі села біля Сокільників має обслуговувати. Місто Львів не може «приватизу­вати» воду. За воду ми платимо. Усі мешканці Сокільників мають укладені угоди з «Львівводокана­лом». І це чималі кошти. А ремон­ти мереж робимо ми самі, сіль­ська рада, хоча не маємо цього робити. Тобто насосній станції маємо платити по максимуму, а ремонт мереж — робити самі. Хоча у сільської ради на балансі цих мереж немає.

У 2015 році, коли я повернув­ся з війни, у селі не було підклю­чення до каналізації зовсім. Ми все почали з нуля: зробили про­єкт насосної станції, взяли тех­нічні умови для підключення у «Львівводоканалу». Хоча труба каналізації йде по території Со­кільників, і це було зроблено де­сятки років тому. За станом на зараз ми зробили 60% каналізу­вання. Є спільні проєкти з гро­мадою Солонки, вони в Малеч­ковичах хочуть будувати очисні споруди. Хочемо зробити це до спілки. Тоді ми би могли велику частину Сокільників підключити до очисних споруд.

Чому в Сокільниках автомо­більні затори? «Корки» почина­ють рости з центру Львова. Львів розширився, забудувався, а до­ріг не розбудовував. Довкола Сокільників як була одна об’їзна смуга, так і досі є. Торік зроби­ли дорогу державного значення Львів-Пустомити-Меденичі. Так звузили по максимуму. У нас че­рез Сокільники йде вулиця Ско­вороди, то там було три лінії, а після ремонту стало дві. Звузи­ли всі дороги, кільцева вся сто­їть, і всі їдуть через Сокільники.

Де лікуються жителі Сокіль­ників? Держава прийняла пра­вильний закон — гроші йдуть за пацієнтом. Якщо ми зробимо лі­карню, а там не буде нормаль­них спеціалістів, туди ніхто не піде. Особисто я, якщо у мене болить серце, йду в кардіоло­гічну лікарню. Коли мав ковід, звернувся у Центр легеневого здоров’я у Львові. Наші сімей­ні лікарі тільки дають скеруван­ня. Але тоді гроші не йдуть в Со­кільницьку громаду. Є лікарня в Пустомитах. Ми це неоднора­зово обговорювали — ми гото­ві платити Пустомитівській ра­йонній лікарні, але хай скажуть, скільки мешканців нашої грома­ди там лікується.

Про високоповерхівки: бу­динки, що біля вулиці Трус­кавецької і Стрийської, були запроєктовані давно. Там з од­ного боку вулиці Трускавецької — львівські багатоповерхівки. Генеральний план не був новий, трошки відкорегований у 2016 році. Але я проти тієї забудо­ви, бо тоді ми будемо жити в ре­зервації, як індіанці в Америці. Понаїжджає купа чужих людей і буде вирішувати долю нашої громади. Крім того, це велике навантаження на селище. Но­вобудови — це не є добре. За­раз до мене приїжджали з Ради Європи, консультувалися щодо агломерації. Ми готові до будь-якої співпраці зі Львовом, але на паритетних умовах. Сусіди по­винні жити у злагоді".

— Пане Тарасе, чи ви не розчарувалися за цей рік у тому, що створили окрему громаду?

— Не розчарувалися. Перед тим ми проаналізували, що у Львові, до громади якого нас хотіли затягнути, за 15 років не побудовано жодної школи, жод­ного садочка. А в нас проблема — школа і садочок. Є приклад Бі­логорщі, яка приєдналася до Львова близько десяти років тому. За ці роки там не зміни­лося нічого — не зроблена кана­лізація, немає клубу. А ми клуб здали. Ми зробили початко­ву школу на 10 класів. До кінця цього року хочемо повністю на­крити нову школу на 660 учнів. Якщо будуть залишатися кошти, ще вікна вставимо і законсер­вуємо будову на зиму. Каналі­зацію будуємо, дороги. У Басів­ці й Годовиці ми зробили проєкт завершення клубу. Якби ми не були самостійні, ми б десятої частини цього не зробили.

Маємо великі претензії до Львова! У 2012 році Львів продо­вжив злітно-посадкову смугу ае­ропорту і пообіцяв жителям Со­кільників за це поміняти вікна. Бо літаки практично зачіпають людські дахи. Але обіцянок ніх­то не виконав. Через Львів втра­тили 25% наших земель — тільки через санітарні і охоронні зони — аеропорту, високовольтних лі­ній, водойм. Люди там не мо­жуть нічого робити, будувати. У нашої громади кошти є, але дер­жава у нас реверсно забирає 13 млн 800 тис. грн на рік. Тут знову подвійні стандарти — дер­жава використовує дані перепису населення ще 2011 року. За цими даними, зараз офіційно в Сокіль­никах разом із Басівкою і Годо­вицею живе 7 тисяч людей. А ре­ально тут 16 тисяч. Через це в нас забирають ту реверсну дотацію. Ми би за ці 13 мільйонів могли ще пів садочка побудувати!

Читайте також: У столиці нардеп побудує храмовий комплекс з апартаментами