Середній вік – 55-59 років, зарплата – 4 тисячі
Місто розгрібають від снігу 1300 двірників
Під час масштабних снігопадів, які звалилися на місто з 6 по 15 лютого, наш мікрорайончик на Сихові, подібно до інших міських марґінесів, буквально паралізувало. Сюди майже не заглядала спецтехніка, на міжквартальних вулицях ледь-ледь гребли шуфлями нечисленні двірники, автівки з «вежами» не мчали сюди збивати з дахів величезні крижані бурулі. Усі ці «дива техніки» можна було споглядати хіба на фоторепортажах мерії…
Борюкаючись у снігових кучугурах на шляху до найближчого продуктового магазину, почав більше звертати увагу на двірників. Практично всі вони пенсійного віку, і ця важка праця їм зовсім не по силах. Як же вони справляються (а точніше, зовсім не справляються) зі стихією? Аби з’ясувати, як працюється цим «заручникам мітли й лопати», я пройшовся мікрорайоном і поспілкувався із трьома двірничками, які зустрілися по дорозі.
«Мені не важко. Я звикла працювати, — розповіла двірничка зі сусіднього будинку пані Оля. — Усе життя працюю. Сніг навіть більше люблю, ніж листя. Воно мене дратує. А сніг — тільки перші два дні мені було важко. Та мешканці допомогли й доріжку біля дому прочистили. Зараз я тільки поправляю. Я в ОСББ працюю і маю лише один будинок. Нема що робити! А раніше ми і дорогу чистили, і в кожного було мало не по пів кварталу. Зарплату маю 4 тисячі 830 грн. Це 6 тисяч ставка мінус податки».
Іду далі. Біля одного будинку, заваленого снігом по вуха, носиться з відрами двірничка. Виявляється, тут промерзли внутрішні труби, і вода з даху залила сходові майданчики. «Подивіться на мої руки! Я вже дві години у крижаній воді, підтираю, виношу відра! — бідкається жінка. — Аварійки не дочекаєшся». Пані Люба розповіла, що прибирати сніг їй допомагали мешканці будинку, переважно автовласники, які відкопували свої машини. Чоловік допомагав у перші дні, але потім поїхав на село і дістав інсульт, бо відгортав сніг. Тепер лікується. «Зарплати маю 4830 грн, а я більше й не хочу, — пояснює двірничка. — Маю два будинки, і мені вистачає. Бо я в управляючій компанії. Родичі мені грошима допомагають. Живу в гуртожитку поруч».
Мені все ж таки вдалося знайти двірничку, яка працює у комунальному ЛКП. Пенсіонерка пані Аня така старенька, що дивуєшся, як вона ту шуфлю в руках втримує. Однак бабця жваво махає реманентом. Біля будинку в неї все розчищено. Пані Аня практично нічого не чує, але дуже говірка: «Я вже сьомий рік працюю двірником. А що — буду дома сиділа? Роботи повно! А двірників — нема! У нас в конторі зараз Таня ногу зламала, Оля пішла в декрет, Марійка захворіла, Валєра сказав, що не буде працювати. А я працюю. У мене все почищено. А ви, може, хочете на роботу? То підіть до нашої майстрової, Ольги Михайлівни! Хочете, я вас заведу? Вона дуже хороша, все розкаже, покаже. У неї була операція на серці, стент поставили. Двірники дуже потрібні! Он оголошення від жеку висить, тут телефони є. Зарплата у нас 4 тисячі. Але нам премії давали по 4 тисячі, коли ми під’їзди вимивали від ковіду!».
«Загалом у Львові працюють близько 1600 двірників, — розповів „ВЗ“ директор департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР Олександр Одинець. — 1300 з них — двірники львівських комунальних підприємств, які обслуговують житловий фонд. Середній вік — 55−59 років. На руки отримують в середньому по 6−7 тисяч гривень. Є вища зарплата, але це у тих, хто має більшу норму прибирання. Фактично єдиним джерелом їхнього заробітку є плата за утримання будинку, тобто квартирна плата, яку сплачують мешканці. Щоб двірник отримував більше, треба підняти плату за утримання будинку. А це питання „чутливе“… Зараз за результатами роботи з розчищення снігу будемо старатися преміювати двірників. Ми коли преміювали їх за результатами роботи проти ковід-інфекції, то кошти вишукали з міського бюджету. І так само — додаткове преміювання за результатами року. Тому що комунальні підприємства через незбалансований тариф по квартплаті не мають ресурсу гідно платити двірникам. Тому стараємося допомагати міським бюджетом. Звичайно, це стосується тільки двірників з комунальних підприємств. ОСББ самі ведуть свою бухгалтерію. Думаю, вони також поставляться з розумінням до роботи двірника і якимось чином збільшать їм грошове забезпечення. Тому що навантаження величезне, а робота — непопулярна і невдячна. По місту маємо більше 200 вакансій двірників. Не хочуть люди йти на цю роботу…».
Валерій Віхола
