Політика без краваток і... штанів

Угору повзуть стовпчики не лише вуличних, а й виборчого термометрів. Спекотно так, що ходоки по депутатські мандати почали наголяса кампанію проводити. Ось такий плакат у стилі «ню» з топпартійцями запостила «Сила людей». Голим креативом у партії вирішили поборотися не лише за серце і руку, а й за гаманець виборців.

«Ми п’ять років відкрито будуємо пар­тію „Сила людей“ без тіньового господа­ря… Проте аби пробитися до вашої уваги зараз — маємо грати за новими правила­ми. Ми готові! Нам є що показати! #ШоубізТакШоубіз», — підписали «показовий» плакат.

Продовження теми анонсували на 10 червня, особливо заінтригувавши партпоціновувачів з бурхливою фанта­зією. Тільки ті даремно губу розкатали, сподіваючись на наступний плакат, але з простирадлом вже у вигляді транспаран­ту з написом: «Обіцяли — показали! Ну як вам?!». «Ну як вам?» буде, тільки вже не на інтимному полотнищі, а, вочевидь, під списком висуванців від «Сили людей», котрі змагатимуться за мандати.

#ШоубізТакШоубіз! Шоу вже показа­ли, залишилося дочекатися, яким буде бізнес-ефект: як швидко «голим і босим» вдасться зібрати пожертви на виборчу заставу? Сума чималенька — 4 млн 173 тис гривень за похід на вибори партій­ним списком, плюс — 41 тис 730 гривень за кожного висуванця-«мажоритарника».

Щодо електорального ефекту від «кампанії без штанів», думки коментато­рів розділилися. Одні оцінили голу фішку, інші «розбомбили»: мовляв, зваблюва­ти виборців треба головою, а не іншими частинами тіла.

Виборчий «інтим» від «Сили людей» — сама скромність, порівняно з «полунич­кою», якою годували виборців «першо­прохідці» на шляху до серця електорату не через шлунок, а через органи «повер­хом» нижче від нього. В особистому за­ліку — першість за «українською Чиччолі­ною» Оленою Солод, яка і до парламенту (у 2002 році), й у мери Запоріжжя бало­тувалася. Отам передвиборча стрип­тиз-програма була: від «голих» листівок з кандидаткою до роздягання у телеефірі, який їй надали для агітації! Своїми кан­дидатськими обіцянками Солод просто за яй…, тобто за живе електорат брала. Обіцяла легалізацію марихуани, прости­туції і робочі місця. Щоправда, останні, тільки для обраних — 200 тілоохоронців з отакенними… ні, не біцепсами, а чолові­чими достоїнствами (довжиною не менш як 10% від зросту). Але від слів до діла не дійшло, бо ні у Верховній Раді, ні у мер­ському кріслі Солод не приземлилася.

На «срібло» за виборчу «полуничку» поза конкуренцією фрік-мільйонер Га­рик Корогодський. На мерських вибо­рах у столиці він красувався з білбордів із «фалосною» літерою «Я» у написі «Я твій самовисуванець». І це — лише час­тина «творчого доробку». Був ще еро­тичний трилер з іграшковим бобром і «забійний» ролик з оголеними мужика­ми, ґумовими «бабами» та хула-хупами там, де навіть фігового листка не поче­пили.