НАБУ і САП не корупції, а собі яму викопали

Які тільки спецоперації не розробляли «великі комбінатори» для замовників «мочилова» то антикорупційного прокурора Холодницького, то директора НАБУ Ситника. Одні САПівських рибок жучками «годували», щоб ті видали кабінетні секрети Холодницького, які мали переконати: він — «редиска». Інші

мутили схеми, як спростити відставку Ситника: за спробу пропхати «спрощенку» через парламент отримали по руках, довелося план «Б» застосовувати — з «правильною» аудиторською комісією. Одне слово: по дамокловому мечу над головами Холодницького та Ситника організували.

І вже не важливо, яким буде рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів щодо «акваріумної» справи очільника САП і який вирок оголосять директорові НАБУ аудитори. У боданні один з одним Холодницький і Ситник вже так себе дискредитували, що обидва на червону картку заслуговують. Не лише дали втягнути себе у кланово-політичні ігрища, а й підливають олії у вогонь, який безжально спопеляє імідж країни, а головне — її шанси на цивілізоване майбутнє.

За останні кілька місяців Холодницький і Ситник так часто обмінювалися «компліментами», що липнева порція «перестрілочних» інтерв’ю з хаянням один одного здавалася лише черговим випусканням пари. Але від квіточок дійшло до ягідок, дозрівання яких прискорила звістка про закриття САП кримінальних проваджень проти сина міністра Авакова Олександра та екс-зама очільника МВС Сергія Чеботаря, які були фігурантами резонансної справи про поставку «золотих» рюкзаків для Нацгвардії.

Тінь, звісно ж, впала на очільника САП. Хоча той всіляко відхрещувався: мовляв, дізнався про рішення свого підопічного постфактум і повинен розібратися. Здавалося, такою хай і дивною позицією Холодницький залишив собі шанс виправдатися, підтвердити версію про те, що закриття справи проти Авакова-молодшого і Чеботаря могли організувати «манівцями». Проте переконливих доводів від головного антикорупційного прокурора не дочекалися. Замість його пояснень — лише «казенна» довідка на сторінці САП у Facebook. Мовляв, підозри про те, що Аваков-молодший і Чеботар були учасниками корупційної «рюкзакової афери», не доведено. Третій фігурант справи, Литвин, визнав свою провину, заявивши, що провернув усе самостійно — вигравши тендер, «виготовив неякісні рюкзаки та за підробленими документами поставив їх МВС». «Інші підозрювані до цього стосунку не мали та про факт поставки неякісних рюкзаків не знали», — йдеться у звіті САП про закриття кримінального провадження проти Авакова і Чеботаря.

Відмовчування Холодницького «розговорило» його опонентів, які запевняють: це антикорупційний прокурор руками свого підлеглого «ощасливив» Авакова. До повної картини залишилося тільки звинуватити Холодницького у тому, що це особисто він придумав, як відмазати головних фігурантів «рюкзачної справи», і власною персоною схиляв Литвина стати цапом-відбувайлом. І знаєте, у чому головна біда антикорупційного прокурора? Після акваріумного скандалу з подробицями про сумнівні контакти і дії Холодницького у «нерядових» кримінальних справах відхреститися від причетності до «відбілювання» Авакова і Чеботаря він навряд чи зміг би. Це той випадок, коли сліди від підмоченої репутації тягнутимуться довго і нудно.

У НАБУ не оминули нагоди «порвати» Холодницького. Запитань до нього, звісно ж, ніхто не знімає. Але і до Бюро їх достатньо накопичилося. Чим, скажімо, пояснити той факт, що НАБУ спершу «злило» інформацію про закриття справи Авакова-Чеботаря у ЗМІ і лише після цього оприлюднило офіційну заяву? Відповідь лише одна напрошується: НАБУ потрібно було розігнати інформаційну хвилю, щоб на її гребені ефектніше виглядати.

Але ефектніше не означає ефективніше. Звинувачуючи САП у пособництві тому ж Авакову, у НАБУ так і не прояснили, звідки взявся відеозапис з кабінету Чеботаря (на відео зафіксована «рюкзачна» розмова з Аваковим-молодшим), чи був він санкціонованим, хто і чому знищив оригінал та записувальний пристрій і чому НАБУ так покірно це проковтнуло, розуміючи, яким був удар по доказовій базі?

З Холодницького можна питати про його візити на Банкову (у часи, коли ще в опалу там не потрапив). Але і Ситник сумнівними зустрічами «відзначився». Такими, наприклад, як нічний квітневий візит до маєтку президента Порошенка у Козині. Каже, обговорювали питання Антикорупційного суду. Тема похвальна. Тільки не зрозуміло, чому обговорювали її під покровом ночі, та ще й не у робочому кабінеті, а у «домашній» обстановці. Для чого така конспірація? Не хотіли «світити» контакту Ситника з Порошенком і присутнім (за інформацією «Схем», які і пролили світло на «темний» візит) на «чаюванні» нардепом Грановським, якого називають смотрящим Банкової за судами і прокуратурою? Чому Ситник запевняв, що з Грановським на тій зустрічі не пересікався? Чому той же Грановський зачастив у НАБУ? На запитання про ці візити Ситник заявив в інтерв’ю «УП»: говорили про Антикорупційний суд. На Банковій усе просто з ніг на голову перевернулося: то мізкували, як очільника НАБУ «посунути», а то ледь не головним радником з питань Антикорупційного суду «призначили»? Чому відповіді на ці запитання не дають ні Ситник, ні ті, хто вигороджує НАБУ, топлячи Холодницького і САП?

Можна по-різному ставитися до громадських активістів, які взяли на себе роль тилу для НАБУ. Але їхні заяви й акції дедалі більше скидаються не стільки на щирий протест проти коловороту корупції в Україні, скільки на створення піар-картинки і персональне «мочилово» Холодницького у найгірших традиціях українських політичних боїв без правил. Складається враження, що ті, хто киває на місце України у цивілізованому світі, самі втягнулися у ГРУ під умовною назвою «з вовками жити — пововчому вити».

Може, «антикорупціонерам», які організували акцію під стінами САП, варто задуматися, чому на їхню підтримку вийшло так мало учасників? Не кивати лише на те, що в опонентів масовка була, бо стояли проплачені пенсіонери і «тітушки», а замислитися, що у самих не так? «Змістовний» (з репертуару «аваковська шістка» — «порошенківська проститутка») під «дощ» із зеленки діалог з «новоявленим» соціалістом Ківою — примітна картинка для телесюжетів. Протее чи прикрашає вона репутацію Віталія Шабуніна?

Події під стінами САП і погром із «тортометанням» у будівлі НАБУ лише підтверджують сумні прогнози про те, що так званий вуличний фактор, силовий ресурс стають чи не головними інструментами у політичному протистоянні. Страшно навіть подумати, що у розпал виборчої кампанії буде…