Війна за Миколу Колессу

У Львівській міській раді завершився черговий етап громадських слухань щодо присвоєння Львівській державній музичній школі № 2 імені видатного українського композитора, Героя України, академіка Миколи Філаретовича Колесси. Як повідомили «ВЗ» в управлінні «Секретаріат ради», усі письмові пропозиції та зауваження, подані на розгляд, скеровано в департамент розвитку ЛМР для прийняття рішення.

Втім, школа де-факто вже має ім’я Миколи Колесси: про це свідчить табличка на фасаді, а також найменування цього навчального закладу на сайті Львівської міської ради. Але уся родина Колессів категорично проти цього. «Постать Миколи Філаретовича є замасштабна для дитячої музичної школи», — сказав журналісту «ВЗ» онук Миколи Колесси, диригент, педагог, професор кафедри диригування у Львівській музичній академії Ярема Колесса.

До редакції «ВЗ» надійшов лист від доньки Миколи Філаретовича — Харитини Колесси, яка мешкає в Америці. Вона є професором Львівської музичної академії ім. Лисенка, заслужена артистка України. «В обхід міської ради школа самовільно довгий час іменує себе прізвищем Миколи Колесси, — пише пані Харитина. — Від самого початку я була з цим задумом незгідна. Опінія провідних діячів музично-мистецьких і громадських кіл Львова, України, керівників українських музичних закладів діаспори підтверджує правильність моєї думки… Контакти п. Лаврись і п. Корчинського (директор школи № 2 і відомий сопілкар, які заручилися згодою Миколи Колесси надати школі його ім’я. — Авт.) із М. Колессою відбувалися у 2004 році, коли композиторові було вже понад сто років, і з цього тверезо думаюча людина повинна б зробити відповідний висновок. Тож очевидними у цій ідеї є нездорові амбіції керівництва школи… Присвоєння імені Миколи Колесси дитячій школі-семирічці — це ніби дитячому садочку, де, можливо, виховуються майбутні філософи, надати ім’я Іммануїла Канта чи Фрідріха Ніцше».

Після публікації у нашій газеті директор Львівської музичної школи № 2 Галина Лаврись оприлюднила відкритий лист-відповідь Яремі Колессі та членам родини, «котрі через 14 років виступають проти присвоєння Львівській ДМШ № 2 імені видатного українського композитора Миколи Філаретовича Колесси».

«Будучи нащадками видатного композитора, родині не варто поводитися так, ніби культурна спадщина та видатне прізвище, яке пов’язане з нею, є матеріальним благом, котре в родини хтось намагається відібрати, — йдеться у листі. — Культурна спадщина митців будь-яких часів та народів правомірно визнається народним надбанням нації, оскільки не належить виключно одній родині, а шанується усім народом».

Відтак Галина Лаврись зауважила, що онук Миколи Колесси, пан Ярема Колесса, заявив у коментарі «ВЗ»: «Пані Лаврись … як очільник, хотіла б, щоб школа носила відповідне ім’я і тим самим піднімала свій статус… Невеличка школа цим іменем могла би притягати певну кількість учнів». Фактично, Ярема Колесса звинувачує школу у спробі спекулювати на імені свого видатного родича, ледь не заробляти на ньому. Це зачепило за живе директорку школи. У своєму листі вона наводить аргументи, що навчальний заклад цілком гідний імені Миколи Колесси. Львівська музична школа № 2 є найстарішою (відкрилася у 1939 р. — Авт.) та однією з найбільших шкіл у місті. Її учні щорічно виборюють найвищі призові місця на різноманітних конкурсах усіх рівнів, аж до міжнародного. «Тому нехай пан Ярема не зводить бажання колективу Львівської державної музичної школи №?2 вшанувати пам’ять нашого видатного земляка до дешевого трюку з «підняття свого статусу … для невеличкої школи», — йдеться у листі.

Пані директор здивована, «чому стурбована родина чекала 14 років, щоб висловитися проти присвоєння школі імені Колесси, знаючи про відповідний намір колективу школи, який схвалили на сесії міськради та яке з відповідним поданням мера міста було передано до міністерства культури». «Чи, можливо, родина пропонує перекреслити будь-яке волевиявлення Миколи Філаретовича в його останні роки життя через його „поважний вік“? — пише пані Лаврись. — На думку нашого колективу, було би великою помилкою відмовити вельмишановному композитору у такому скромному бажанні, яке було засвідчене численними доказами, включно з особистим підписом та фотографіями».

На підтвердження своєї позиції Галина Лаврись надала лист від авторитетних музикантів та діячів культури, які ще 14 років тому підтримали ініціативу школи. Це, зокрема, народний артист України, професор Львівської музакадемії імені Лисенка Ігор Кушплер, народний артист України, відомий композитор Мирослав Скорик та інші достойники.

Коментар для «ВЗ»

Наталія БУНДА, директор департаменту розвитку ЛМР

Табличка на школі з’явилася згідно з ухвалою сесії Львівської міської ради 2004 року. Але є лист від родини Колессів, яка проти такого найменування. Будемо зважати на це. Хочу зустрітися з паном Яремою Колессою і обговорити усі нюанси. Після цього будемо приймати консолідоване мудре рішення. Якщо родина заперечує, тоді не будемо наполягати на тому. Ми — за мирне вирішення ситуації.