Від мерства Вілкула залишилися тільки ріжки і ніжки

Як не поспішав криворізький градоначальник Юрій Вілкул скликати «парадну» сесію міськради, аби, склавши присягу, узаконити своє мерство, не допомогло. Друга каденція Вілкула у кріслі очільника Кривого Рогу тривала лише 35 днів. А на 36-й Верховна Рада достроково припинила його повноваження і призначила позачергові мерські вибори. З датою вже визначилися — 27 березня 2016 року.

Поки Вілкул грів біля серця новеньке посвідчення мера, його головний опонент на виборах, висуванець від «Самопомочі» Юрій Милобог оббивав спершу виборчкомівські, а потім і суддівські пороги. Зі скаргами про поцуплену у нього перемогу (після виборів у штабі Милобога заявили про чотири тисячі вкрадених голосів). Але безрезультатно.

Далі були організовані «Самопоміччю» пікети у Кривому Розі і Києві, бойкот фракцією голосувань у Верховній Раді (з вимогою винести на розгляд парламенту постанову про призначення у Кривому Розі позачергових мерських виборів), блокування трибуни. Навіть до «розкидання» гранатами дійшло. Дякувати Богу — лише словесного. Його влаштував парламентській охороні нардеп Єгор Соболєв, намагаючись провести до Верховної Ради антивілкулівських протестувальників. Коли ж на заваді стали караульні, на їхні голови з вуст Соболєва мати з погрозами посипалися. На гранату, мовляв, напрошуєтеся! Остигнувши, депутат почав виправдовуватися, що це були не погрози, а попередження: нічого людей доводити, провокуючи їх на насилля. Публічно вибачитися перед охороною він відмовився, заявивши, що буцімто вже зробив це без камер.

Після «гранати» від Соболєва Верховну Раду таки прорвало - на законопроект про перевибори у Кривому Розі. Хоч і не з першого разу, але його ухвалили (239 «за»). «Тепер демократичним силам важливо не повторити досвід 2008 року, коли Верховна Рада прийняла таке ж політико-правове рішення щодо виборів мера Києва, і ним знову став Леонід Черновецький», - прокоментував ухвалення законопроекту про перевибори у Кривому Розі нардеп Антон Геращенко.

В «Опблоці», від якого балотувався Юрій Вілкул, свою лінію гнуть. «Ми піде­мо на ці вибори і виграємо їх», - бився у груди Вілкул-молодший, батько якого не довго сумнівним мерством тішився.