«Наразі Яценюк президентові потрібен...»

Поки одні гадають, чи переживе Арсеній Яценюк у своєму кріслі ще одну стоднівку, інші впевнено закреслюють у календарі дні до прем’єрського «дембеля». А заодно перетасовують прізвища у списку потенційних кандидатів на крісло керманича Кабміну (кого тільки туди не записали: від секретаря Раднацбезу Олександра Турчинова до львівського мера Андрія Садового). Чутки з політичних коридорів теж різняться. То ширяться розмови, що питання про відставку уряду вирішене (залишилося тільки через Верховну Раду оформити). То кажуть, що на Банковій передумали «йти» Яценюка, тож слід готуватися лише до точкових перестановок у Кабміні. Скільки протягне «уряд камікадзе», а з ним — і коаліція, чи можлива у парламенті коаліційна «ширка»? І що може пришвидшити кончину нинішньої Верховної Ради? Про це — у розмові з політичним експертом Петром Олещуком.

- Чим ближче до 11 грудня, коли в уряду закінчується річна «страховка» недоторканності, тим більше скидається на те, що Яценюку таки вдасться втриматися на посаді. Чи у вас інші прогнози?

- Думаю, переформатування уряду буде лише частковим - звільнення на рівні міністрів, причому не найбільш значимих. До повної відставки Кабміну не готові. Причина очевидна: якщо у стислі терміни після відставки не вдасться сформувати новий уряд, це означатиме, що будуть дострокові парламентські вибори. Є і фактор «Народного фронту», який залишається однією з найбільших фракцій у Верховній Раді, але при цьому має мізерний рейтинг, тож найменше зацікавлений у дострокових виборах і найбільше - у збереженні Яценюка (у «НФ» озвучили свій ультиматум, пригрозивши виходом з коаліції у разі відставки Яценюка. - «ВЗ»).

- «Косметичні» перестановки в уряді будуть як фіговий листок, яким намагатимуться лише прикрити, а не вирішити проблеми. Але довго прикриватися навряд чи вдасться?

- Звичайно, часткова зміна уряду ситуацію принципово не змінить. На підході - ухвалення податкової реформи (до спільного знаменника досі не дійшли), прийняття бюджету, яке буде не менш складним, ніж торік... Але запропонувати альтернативу у рамках нинішньої коаліції наразі не готові. І йти на дострокові вибори теж не готові. Тому тягнутимуть до останнього. Якщо ж у суспільстві визріють серйозні протестні настрої, відставкою уряду можна розрядити ситуацію.

Якби президент був зацікавлений у відставці Яценюка, міг би це організувати. Потенціал і можливості є. Але Порошенко у нинішній ситуації навряд чи бачить когось замість Яценюка. Як би не розцінювали суперечності між ними, коли їм треба, вони знаходять спільну мову і спокійно розподіляють сфери впливу. Як у випадку, наприклад, з призначенням голови Фіскальної служби. Роман Насіров - ставленик президента, але пройшов затвердження у Кабміні. Бо були відповідні домовленості. Попри те, що апаратні війни і перетягування каната не зупиняються, наразі Яценюк президентові потрібен. Немає альтернативи, яку Порошенко міг би на цьому етапі запропонувати. Альтернативи, яка б успішно пройшла через парламент.

- Гадаєте, дострокові парламентські вибори швидше за все відкладаються — щонайменше, до осені?

- Десь так. За нинішнього розгортання ситуації, відставка уряду і розпад коаліції вимальовуються на весну. Хоча не факт: картина може змінитися. Щодо виборів, то тут теж залежатиме від ситуації. Нинішні депутати у цих виборах, м’яко кажучи, не зацікавлені. Бо навряд чи багатьом з них вдасться пройти до нового складу парламенту. Думаю, це буде найбільший цементуючий чинник для утримання як нинішньої коаліції, так і Верховної Ради загалом. Хоча тут треба враховувати фактор протестних настроїв у суспільстві, які можуть суттєво вплинути на ці політичні ігри. А протестні настрої — така річ, яку точно спрогнозувати ніхто не візьметься. Другий Майдан і за місяць ніхто передбачити не міг.

- Які міністри — перші у списку «на вихід» після 11 грудня?

- За винятком знакових міністерств (Мінфін, МВС, Мін’юст), можна очікувати різних перестановок. Багато питань до міністра культури В’ячеслава Кириленка (портфель він поєднує з віце-прем’єрським. - «ВЗ») - через його, м’яко кажучи, неоднозначні дії. Можуть піднімати питання щодо відставки міністра освіти Сергія Квіта. Попри те, що він - один з небагатьох, хто може прозвітувати хоча б про якісь результати своєї роботи. У Мінздоров’я питання вже перезріло: Олександр Квіташвілі п’ять місяців у відставку проситься, а його не відпускають. Думаю, окремі учасники коаліції вимагатимуть і звільнення міністра внутрішніх справ, до якого теж багато питань. Але наразі рішення навряд чи вдасться ухвалити. Аваков — занадто важлива фігура для прем’єра. Якщо він і піде, то тільки разом з Яценюком.

- Золота коаліційна акція «Народного фронту» на всіх фронтах працює?

- Такі обставини. Дається взнаки і те, що інші члени коаліції не готові брати на себе відповідальність у нинішній ситуації. У тій же «Батьківщині» вустами нардепа Сергія Соболєва заявили, що не пропонуватимуть кандидатуру Юлії Тимошенко на посаду прем’єра, бо вважають, що не можна успішно здійснювати управління урядом без потужної підтримки у парламенті («Ми наїлися вже того, що таке уряд меншості. Коли прем’єр виносить адекватні рішення, а вони не знаходять підтримки у парламенті. Уряд має бути продуктом більшості», - заявив Соболєв. - «ВЗ»).

- Відставка Яценюка — питання часу. Хто може стати наступним прем’єром?

- Думаю, серед вірогідних кандидатур - Наталія Яресько (міністр фінансів) і Михаїл Саакашвілі (голова Одеської облдержадміністрації). Чому? Бо, з одного боку, вони можуть знайти підтримку для своїх проектів у західних партнерів України. А по-друге, не несуть небезпеки для президента Порошенка, оскільки не зможуть брати участь у наступних президентських виборах (через обов’язкову вимогу до кандидатів — проживання на території України не менше, ніж 10 років. - «ВЗ»).

- Останні два тижні чи не все, що відбувається в Україні, оцінюють з «приміркою» до майбутнього візиту у Київ (7 грудня) віце-президента США Джо Байдена. Мовляв, питання щодо відставки чи невідставки Яценюка теж ледь не Байден вирішуватиме. Чи таким вже визначальним у долі прем’єра й уряду буде візит американського гостя?

- Яценюку вигідно підтримувати ідею, що він є ставлеником Сполучених Штатів, що там готові працювати лише з ним як з прем’єром, і лише через нього вирішуватимуться питання щодо надання фінансової допомоги Україні. Звичайно, сам Яценюк на цьому не наголошує, але достатньо соратників, які саме так розставляють акценти. Насправді не думаю, що подібним чином хтось мислить у США. Їх насамперед цікавить виконання Україною взятих на себе зобов’язань, реалізація конкретних кроків, а не те, хто конкретно буде це все виконувати. Питання, пов’язані з виконанням Мінських домовленостей, змінами до Конституції, реалізація кроків щодо боротьби з корупцією, проведення реформ - саме ці цілком конкретні речі будуть цікавити Джо Байдена. А не внутрішньополітичні чвари. Думаю, у США теж є небезпідставні претензії до Яценюка. Але, з іншого боку, виникає питання, ким і як його можна у нинішній ситуації замістити.

- Заяву спікера Володимира Гройсмана про те, що необхідно оновити коаліційну угоду, дехто розцінив як натяк на переформатування парламентської більшості. Кивають навіть на можливе створення «ширки» із залученням «Опозиційного блоку». Чи не перебільшують?

- Неформальна напівкоаліція з «Опблоком» існує давно. Він регулярно голосує з БПП і «Народним фронтом» за окремі законопроекти. Зміни до Конституції можна буде остаточно ухвалити теж лише із залученням «Опозиційного блоку». Проте офіційно коаліцію з «ОБ», звісно ж, не закріплюватимуть, бо це буде потужним іміджевим ударом насамперед по Блоку Петра Порошенка (аж до розпаду). Та й потреби в оформленні такого союзу немає. Періодично «Опблок» і далі голосуватиме за ті чи інші законопроекти. Зрозуміло, не за дякую - в обмін на певні преференції. Особливо цікаво тут буде подивитися на голосування за бюджет, який завжди є результатом і продуктом неформальних домовленостей різних політичних сил щодо розподілу фінансових потоків. Якщо «Опблок» проголосує, значить, також одержав принаймні якусь частину фінансових потоків.

Щодо перепідписання коаліційної угоди, це — напускання туману. Проблема ж не в угоді, а в тому, що вона не завжди виконується. Це вже норма, коли коаліція голосує нарізно, і часто для того, аби вистачило голосів за ті чи інші законопроекти, доводиться залучати позакоаліційних депутатів. Проблема у відносинах, які склалися у коаліції.

- Що відбувається у фракції БПП? Вже поговорюють про можливе створення нового політичного проекту на базі «Антикорупційної платформи», в яку відокремилися критики «корупційно-провокаційній діяльності» першого заступника голови фракції Ігоря Кононенка і колишнього очільника Держуправління справами Сергія Березенка.

- Можливо, такі амбіції у когось і є. Але навряд чи цей проект виявиться життєздатним (треба розуміти, як ці люди потрапили у БПП). Думаю, це швидше ігри, пов’язані з розподілом конкретних посад. У тяганині за крісло антикорупційного прокурора депутати, які входять в «Антикорупційну платформу», були лобістами кандидатури Віталія Каська. Касько не пройшов. Ще залишається Нацагентство з питань протидії корупції, на посаду керівника якого претендує Віктор Чумак - неформальний лідер тієї ж «Антикорупційної платформи». Навколо цього, думаю, усе і крутиться.