Блокада продовольча, мета — політична

З 12.00 неділі погляди українців були звернуті у бік адміністративного кордону Херсонської області і Автономної Республіки Крим. На всіх трьох пунктах пропуску в окупований Росією півострів відбулася безпрецедентна акція протесту - “Громадянська блокада Криму”. За ініціативи Меджлісу кримськотатарського народу і за безпосередньої участі його лідерів сотні активістів перекрили дорогу великотоннажним вантажівкам, які везли на захоплену ворогом українську землю вітчизняні продукти. Гасло протестувальників - “Досить годувати окупантів!”. Через виставлені пікети черга заблокованих машин з виробленими в Україні борошном, крупами, картоплею, овочами, молоком, м’ясом та іншими харчами сягала двох кілометрів. Жодна з кількох сотень фур, які опинилися на приколі, у точку призначення не пробралася. Тож одурманені російською пропагандою жителі півострова, яким довго втовкмачували, що проживуть і без Києва, по збіднілих полицях у магазинах і різкому стрибку цін на основні продукти вмить відчули, хто їх годує, і що воно таке опинитися без “українського сала”...

Продовольча блокада (як і енергетична, водна) — потужний важіль політично-економічного тиску на російську владу у Криму. Однак офіційна влада України на такий жорсткий крок не зважувалася. З гуманних міркувань. Один з аргументів: у Криму досі живуть українці, великі друзі України — кримські татари, тож залишати їх на голодному пайку було б неправильно. Водночас багато політиків, експертів і рядових громадян досі вважають неприйнятною економічно-торгову співпрацю із анексованим Росією Кримом. Кажуть: коли Кремль захопив значний шмат нашої землі, щодня шле в Україну полчища своїх бойовиків, “Гради”, танки, вбиває наших громадян, виглядає цинічним слати на окуповані території наші сир-масло...

Голова Меджлісу Рефат Чубаров навів вражаючі факти: практично всі українські фірми, які до війни вели підприємницьку діяльність у Криму, продовжують її і нині (на півострові навіть смакують морозивом з Галичини — І. Ф.). За п’ять місяців цього року товарообіг між Україною і окупованим Кримом сягнув 475 млн. доларів. За словами Чубарова, “така необмежена торгівля — це, по суті, підтримка окупаційної влади, оскільки постачання продуктів з материкової України значно полегшує її існування... Але найгірше — про що не задумуються громадяни України — постачаючи у Крим продукти, у прямому сенсі годуємо російську армію...”.

Як довго триватиме продовольча блокада, невідомо. Звучать пропозиції посилити її у непогоду, коли штормитиме на Керченській переправі, єдиній транспортній артерії з Росією. У Меджлісі кажуть, що разом із соратниками не відступляться, поки не буде виконано низку політичних вимог. Йдеться про звільнення політичних в’язнів - кримських татар Ахтема Чийгоза, Мустафи Дегерменджі, Алі Асанова, Таїра Смедляєва, а також Надії Савченко, Олега Сенцова, Олександра Кольченка, Олександра Костенка. Від так званої кримської влади вимагають усунення незаконних перешкод для роботи на півострові українських і кримськотатарських ЗМІ, допуску зарубіжних журналістів і міжнародних спостерігачів у сфері прав людини. Учасники “продовольчої блокади” наполягають на припиненні кримінального і адміністративного переслідування кримських татар та інших громадян України у Криму. Ще одна вимога — скасувати заборону на в’їзд до Криму лідерам кримських татар Мустафі Джемілєву, Рефату Чубарову, активістам національного руху Ісмету Юкселю і Сінаверу Кадирову.

Визнаючи цілком обґрунтованими політичні вимоги кримських татар, дехто з високих київських чиновників вважав поспішним згортання економічних зв’язків з півостровом. Мовляв, ця торгівля підтримує вітчизняного товаровиробника. Іншої думки в оргкомітеті акції. Чубаров пропонує українським бізнесменам, які хочуть збувати свою продукцію кримчанам, “не годувати бандитів у Криму за сірими схемами”, а облаштувати на адміністративному кордоні продуктові хаби — роздрібні ринки, де кримчани могли б купувати українські товари за доступними цінами. Податки від функціонування цих хабів, які працювали б за прозорими правилами, без системи відкатів, давали б можливість поповнювати українську скарбницю, а не кишені кримських олігархів.

Продовольча блокада, яку Чубаров назвав першим етапом деокупації Криму, посіяла паніку у його нинішніх правителів. Хоча вони й заявляли, що ця облога не матиме наслідків, змушені були вжити додаткових заходів (продовольчі інтервенції), щоб погасити кризовий ажіотаж на продукти. Організували альтернативні виступи з числа “перекінчиків” у кримськотатарському середовищі, які засуджували “українську блокаду”. У підконтрольних ЗМІ розгорнули кампанію з дискредитації її організаторів — мовляв, затіяли блокаду, щоб накласти свою лапу на фінансові потоки...

Про транспортні пікети на в’їзді у Крим заговорила міжнародна преса, тим самим вкотре привернувши увагу до анексованого півострова, до проблем його корінних жителів. Такий сигнал важливий напередодні відкриття Генасамблеї ООН, де Україна і її союзники знову говоритимуть про анексію і репресії щодо кримських татар.

За словами заступника керівника херсонської міліції Іллі Ківи, який стежив за правопорядком під час мирного протесту, ця акція вбиває корупційні мільярдні схеми збагачення, до яких раніше вдавалися декотрі митники і прикордонники. “Те, що не змогла (чи не схотіла) державна система, - заявив Ківа, - зміг народ!!!”. Очевидці розповідають, що деякі представники згаданих служб були шоковані пікетами активістів, адже “у старі добрі часи” за пропуск однієї фури до Криму вони мали щонайменше тисячу гривень “подяки”...

P. S. З’явилася ініціатива активістів блокувати транспортні артерії на кордоні з невизнаним Придністров’ям, де розміщені російські війська.

Думки з приводу

Дмитро ТИМЧУК, народний депутат, керівник Центру військово-політичних досліджень

Економічна блокада Криму з боку активістів — це ляпас державі Україна. Ляпас — тому що сама держава повинна була зробити це весною 2014 року. Але Київ чомусь досі вперто не розуміє, чому війна і окупація повинні заважати бізнесу.

У жителів АРК є право вибору: або виступати за Україну, або чекати, коли їх нагодують такі шановані деким на півострові “зелені чоловічки”. Панове кримчани, вам подобаються “ввічливі люди”? Тоді немає проблем, їжте “ввічливість”!

І не потрібно стогонів щодо того, що, мовляв, потерпають економічні інтереси України та окремі бізнесмени. Ми або боремося за територіальну цілісність і воюємо (в тому числі на “економічному фронті”), або торгуємо. Тільки не секрет, що війни виграють солдати, а не торгаші.

Заодно це тест для Путіна — чи є у нього мізки, і де вони були, коли він “повертав Росії Крим”. Мудрість правителя оцінюється не здатністю щось “тирнути” у сусіда, користуючись моментом. Вона оцінюється здатністю передбачити наслідки власних рішень і вчинків.

І це не злорадність. Це - надія, що Україна нарешті не на словах, а на ділі почне чинити зі своїм ворогом так, як це зробила би будь-яка адекватна держава.

Сергій ТАРАН, директор Міжнародного інституту демократій

Для російської влади дуже недоречна громадянська блокада Криму. Кремлівське «око Мордора» зараз зосереджене на Сирії, і тут така халепа — доводиться мати справу з несподіваною продовольчою блокадою. І претензію пред’являти нема кому — це ж не влада України блокує Крим, а якісь громадські активісти та кримські татари…

Я далекий від думки, що блокування Криму змінить авторитарну природу російської влади. Але простір для поступок Україні з’явиться - це буде легше, ніж постачати продовольство літаками, переповненою переправою чи транспортними стерхами… Блокада матиме вплив і на українську владу — насамперед, на парламентаріїв, які пропонуватимуть законодавчі ініціативи, котрі змінюватимуть режим пересування товарів між материковою Україною та Кримом. Формально цей рух досі відбувався у рамках навіть українських законів.

І, нарешті, блокада нагадає світові, що Крим — це Україна. Світ не повинен це забувати. Скільки би геополітичної мороки кому це не коштувало.

Фото зі соціальних мереж